У Російській імперії ломбарди виникли значно пізніше — перші кроки задля їх створення влада почала робити тільки 1733 року. А лихварський промисел з людожерськими відсотками процвітав і в XIX столітті. У літературі виведена ціла галерея представників цієї професії — від зображеної Достоєвським в «Злочині та карі» сухорлявої старенької лихварки Олени Іванівни, що стягувала «по гривні за місяць з рубля», до бравого відставного унтера Сили Єрофеїча …
Следующее упоминание о Рейтарской относится к XVII веку, когда после заключения договора 1654 года между Богданом Хмельницким и Федором Алексеевичем в Киеве расположился русский гарнизон стрельцов и рейтаров (пехоты и конницы) под предводительством Петра Шереметьева. Солдат расквартировали на людном Подоле. Лихие вояки захватывали мещанские угодья, кутили и всячески нарушали привычный ритм жизни подолян. Поэтому купцы и ремесленники начали писать …
Для Киева уникальное место — целостный градостроительный комплекс, связанный с творчеством выдающихся архитекторов. Кроме того, функционально связано с университетом, наукой. Толчок развитию местности дал именно университет, вокруг которго стали появляться учебные и научные заведения. Напротив, наискосок – университет, библиотеки, пансион Левашовой (Владимирская 54) Плюс огромная историческая нагрузка – в этом квартале работали, учились сотни …
Первая реконструкция в 1982 – «халтура» Последние пять лет Золотые ворота стояли закрытыми в ожидании реконструкции. Хотя стали нуждаться в ней сразу после постройки в 1982 году, приуроченной к празднованию 1500-летия Киева. Тогдашняя задумка – воссоздать архитектуру главного въезда и сохранить руины старинного сооружения от воздействия осадков – не удалась. Деньги выделили лишь на то, чтобы законсервировать древнее сооружение и надстроить …
Гонки по льду Историческая летопись столичного ипподрома начинается с августа 1867 года, когда было дано добро на деятельность Киевского общества испытания лошадей. Кстати, с того же времени был «легализирован» и сам рысистый спорт в Киеве как таковой. На плане Киева 1880 года мы видим старый (возможно, первый) городской ипподром, который находился на Лукьяновке, приблизительно в том месте, где позже появилось танковое училище. Правда, …
Вперше історію про те, що в ньому живе екзотична рептилія, рятувальники й місцеві мешканці почули від працівника на місцевому будівництві. Петро Кисельов, керівник Вишгородського РВ МНС у Київській обл.: «Знайшли працівників, які працювали на земснаряді, і з їхніх слів сходило те, що вони бачили. Але вони бачили його на відстані і, можливо, це був не крокодил, а якийсь інший предмет. На сьогоднішній день ми проводимо роботу серед населення і …
«Міське положення» 1870 року передало «завідування влаштуванням і утриманням» громадських садів, бульварів тощо муніципальному самоврядуванню. Основні зелені зони Києва перейшли в міську власність. При цьому доводиться визнати, що «батьки міста» не одразу відчули належну відповідальність за стан цієї справи. Сучасник згадував: «Тривалий час сади й місця, призначені під сквери, були в занепаді. У садах паслися череди корів і свиней, на траві …
Найчастіше фінансування православного будівництва здійснювалося з позабюджетних джерел. Вони були різноманітними. Так, практично всі православні структури крім звичайних надходжень за церковні треби, від продажу ритуальних предметів, реалізації місць під поховання тощо зберігали в банках недоторканні капітали, що формувалися завдяки пожертвуванням добродійників (часто у формі заповітів). На капітали нараховувалися відсотки, які йшли на потреби …
Почему бы не измерять эффективность киевской власти не в количествах потраченных на что-то миллионов, а по количеству спасенных каштанов? Вот в принципе самая банальная вещь: или как-то излечить городские деревья, или посадить те, которых не берут древесные паразиты – это и будет видная всем забота о городе, которая к тому же не вызовет ни наименьших нареканий у горожан. Неужели это настолько трудно? А ведь выходит, что так. Говорят, что даже …
Южный Святошин сейчас производит впечатление «закрытого» места: воинские части, психоневрологический интернат, высокие бетонные заборы санаториев… Улочки пустынны и тихи, а редкие магазины и ларьки создают впечатление глухой провинции. Идешь, словно по сонному царству. За заборами покачиваются скрипучие сосны. Сперва кажется, что в Скарбовый лес не попасть – подход к нему перегорожен военным городком. Неудивительно, что он размещен здесь – в …
