У посібнику подано нариси з історії Києва від найдавніших часів до сьогодення. Нариси розповідають про вулиці й площі міста про найзначніші будівлі й події що відбувалися в них про видатних киян їхні звичаї та свята. Посібник багато ілюстрований. У ньому вміщено карти що відбивають етапи розвитку міста від 1240 р. до 2002р.

Масштабне за змістом і обсягом видання (384 сторінки) поділено на розділи які мають вивчатись у кожному з навчальних років відповідно до певних періодів в історії Києва й України: 7 клас — «Мати городів руських» 8 клас — «Козацька доба» 9 клас — «Губернське місто» 10 клас — «На зламі епох» 11 клас — «Столиця України». Таким чином охоплено весь історичний відрізок життя міста — від найдавніших часів коли на його території з’явилася перша людина до сьогодення. Розділи складаються з окремих нарисів побудованих не стільки за темами курсу історії України скільки виходячи із задекларованого у вступі концептуального завдання: «вибрати додаткові теми які б були цікаві учням». Таких тем обрано по 32 для кожного класу загалом — 150. У виданні вміщено розповіді про чинники які зумовили виникнення перших поселень людини а потім i Києва саме на цій території про історичні місцевості й топоніми (Аскольдова могила Звіринець та Видубичі Китаєве Батиєва і Замкова гори Дарниця Воскресенка Бабин Яр) що з’явилися на карті міста у різний час і є свідками багатьох подій минулого.

Читачі знайдуть тут інформацію про видатних державних політичних культурно-громадських церковних діячів які вплинули на розвиток міста дізнаються де вони жили і працювали які вулиці і площі навчальні заклади і театри установи і місцевості названо їхніми іменами. Це великі київські князі Володимир Святославич Ярослав Мудрий і Володимир Мономах митрополити Макарій Петро Могила і Рафаїл Заборовський гетьмани Петро Конашевич-Сагайдачний і Іван Мазепа декабристи уславлені представники української культури і національно-культурного руху Тарас Шевченко Микола Лисенко Леся Українка і Лесь Курбас архітектори Іван Григорович-Барський Володимир Ніколаєв і Владислав Городецький художники Григорій та Дмитро Левицькі Василь і Федір Кричевські генерал- фельдмаршал Петро Рум’янцев-Задунайський лідери Української революції Михайло Грушевський і Володимир Винниченко та багато інших. Досить цікавими є тематичні нариси про Києво- Печерську лавру та її засновників Києво-Могилянську академію контрактовий ярмарок пам’ятки українського бароко авіацію та авіаторів Хрещатик некрополь міста День Києва і День незалежності тощо.

Автори додержуються в кожному з нарисів головних краєзнавчих принципів — локалізації подій і адресності. Тут наведено безліч конкретних адрес пам’яток і пам’ятних місць які можна побачити на власні очі у сучасному Києві. Це значно розширює можливості пізнання міста і робить видання своєрідним тематичним путівником по ньому. Інтерес до місцевої старовини зародився ще в часи Київської Русі. Києву присвячена сила-силенна публікацій зокрема й краєзнавчих. Він завжди викликав викликає і буде викликати інтерес його історико- культурний потенціал що немовби сфокусував у собі усі пласти історії України невичерпний. Він має й велику виховну вагу тому можна лише підтримати ідею введення у систему освіти курсу києвознавства для якого новий підручник має першочергове значення.

Але ж той хто йде першим допускається помилок і зазнає найбільшої критики. Не позбавлене вад і анотоване видання. По-перше назви розділів не завжди відповідають змістові статей всередині. Так назва курсу 8 класу «Козацька доба» швидше підходить для історії України а не Києва. Період XV — XVIII століть для Києва не тільки козацький у цей час місто перебувало і під владою Великого князівства Литовського і Речі Посполитої і Російської держави. Курс 9 класу «Губернське місто» розпочинається з контрактового ярмарку 1797 року але ж Київську губернію з центром у Києві утворено 1708 року. На жаль у цьому розділі відсутній нарис у якому б пояснювався статус губернського міста. Розділ «Столиця України» (11 клас) охоплює період від оборони Києва 1941 року до сьогодення. Виникає питання: виходячи з яких міркувань автори книги вважають Київ столицею країни лише з липня 1941 року? У цей розділ треба було б вмістити нарис про столичний статус міста урядові і міські адміністративні структури які тут працюють а також про кількість його жителів адміністративний поділ. Бажано було б у києвознавчому підручнику вмістити переліки всіх князів воєвод губернаторів і міських голів які правили містом.

Деякі теми що стосуються всіх історичних періодів включено тільки до одного розділу зокрема «Середня освіта в Києві» (9 клас). Наприклад є спеціальні нариси присвячені Михайлу Грушевському і Володимиру Винниченку і відсутні окремі розповіді про двох провідних діячів Української революції — Павла Скоропадського і Симона Петлюру. У нарисi «Київська філософська школа» (10 клас) не згадано жодного з місцевих філософських товариств а школа представлена філософами які зажили світової слави не в Києві (Микола Бердяєв Сергій Булгаков Євген Трубецькой Лев Шестов). Дорадянська музейна мережа представлена тільки двома музеями хоч налічувала їх понад двадцять. Нарис «Українські патріоти в окупованому Києві» містить інформацію не тільки про націоналістичне а й про комуністичне підпілля (важко погодитися з таким поєднанням) у останньому ж навіть не згадано про Залізничний підпільний райком КП(б)У на чолі з Олександром Пироговським — єдиний що діяв упродовж всього періоду окупації міста. Iмовірно автори відчувають прогалини у повному викладенні курсу києвознавства тому і назвали посібник «Нарисами».

Видання багато ілюстроване: мапами які відбивають еволюцію Києва від XIII до XXI століття портретними і сюжетними світлинами живописними творами поштівками фотографіями пам’яток і пам’ятних місць друкованих видань тощо. Ілюстративний матеріал відіграє тут важливу допоміжну роль в наочному уявленні кожної теми надає книзі надзвичайної привабливості. Вона зацікавить не лише учнівську молодь але й усіх хто вивчає історію столиці України і країни в цілому. Хотілося б побажати творцям підручника підготувати не один посібник для 7 — 11 класів а для кожного класу окреме видання.

Лариса ФЕДОРОВА кандидат історичних наук старший науковий співробітник Інституту історії України НАН країни