Одного разу в моєму житті трапився Київ. Саме так – трапився, подібно до свята, дива чи одкровення. Подібно до першого кохання, яке приходить із запізненням, але ти розумієш – його варто було чекати. Подібно до істини – це назавжди. Відтоді я пишу для Нього свої найщиріші освідчення і називаю їх просто – екскурсії. І кожного разу, милуючись Києвом, згадую рядки Ліни Костенко: Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори.
Вже багато років я переживаю дивний роман – роман з Києвом. Вже давно він для мене набагато більше, ніж просто місто, де я народилася та виросла. Київ – мій друг, практично родич. Як великий добрий тато він обіймає, заспокоює, розповідає казки та історії. І дуже просить передавати їх далі. Що я і роблю на своїх трошки божевільних прогулянках.
Єдиний гід у “Цікавому Києві” здатний закохати в місто, але не здатний розповісти про себе. Тож це зробимо ми. Фанат міста, людина, що виросла на Татарці і закохана у свій район. Може водити по ньому 5 і більше годин. Любить усе приховане та таємне, любить досліджувати місто щодня. Найчастіше пересувається містом велосипедом і проводить велоекскурсії. Навчає з десяток мов, включаючи албанську та китайську.
