Караїмська громада Києва 1896 року налічувала 800 осіб. Для купівлі земельної ділянки під будівництво кенаси та житлового будинку, прибутки з якого могли б йти на благодійні потреби караїмської громади, Коген виділив 35 тисяч рублів. Незважаючи на те, що в 1897 Когена розбив параліч, він продовжував особисто керувати справами. Соломон Когенумер у 1900 році. У заповіті він передбачив, крім іншого, кошти для завершення будівництва храму. Справу Соломона Когена продовжив його брат, Мойсей. Усього на будівництво було витрачено близько 200 тисяч рублів. Споруда була прикрашена чудовим куполом та надзвичайною красою ліпними прикрасами роботи італійця Еліо Саля з використанням досить дорогого на той час матеріалу – цементу. На цоколі зниклого купола досі можна розглянути ліпний орнамент у вигляді нескінченної свастики, але для цього треба перейти на протилежний бік вулиці. Після встановлення радянської влади кенаса було закрито. Діяльність громади було припинено. З 1926 року в будівлі колишньої кенаси розмістилася установа політпросвіту, пізніше – Ляльковий театр. З 1952 року у будівлі розмістився кінотеатр «Зоря». 1968 року будинок було реконструйовано. За цей час кенасі було завдано непоправної шкоди: назавжди було втрачено блискуче виконану купол храму. Сьогодні храму не вистачає суттєвої деталі — сферичного бані зі шпилем. У 1970-х роках до кенасі було прибудовано невелике приміщення, через яке легко можна було пройти в будинок, минаючи центральний вхід. Нині кенаса використовується за призначенням. Її будівлю займає Національна спілка театральних діячів України (голова – народний депутат України 4-го та 5-го скликань Лесь Танюк); також у будівлі кенаси з 1981 року знаходиться Будинок актора. Однак короткий час – у середині 1990-х років, – кенаса надавалася (на правах оренди) Київській прогресивній іудейській громаді для святкування іудейських релігійних свят (Пурим 1994 року).