Незабаром всі вони троє виринули з зеленого, густого вишняка й посідали хто на килимі, а хто на траві. Панія Висока напелехала повну тарілку свіжих вишень. — А де ж ваші вишеньки, паничу й панно?! — спитала вона в молодих. — А ось! — сказала Галя, показуючи гіллячку вишні, всю обсіяну й обліплену вишнями, на котрій зеленіло тільки зо три листочки. Вона гралась тією гіллячкою, нарвала гвоздичків і зеленого листя і обклала ними гіллячку. Вийшов …
X Пізніми вечорами Дашкович довго згадував свої чудові Сегединці. Він неначе бачив гори, вкриті лісами, садками й хатами, бачив церкву на шпилі, наче бачив широкі ставки поміж горами, зарослі очеретами й вербами. Перед його очима ніби з туману випливало все життя українського села: йому ніби вчувались пісні дівчат і хлопців, пісні молодиць і косарів на луці; його очі неначе бачили уявки знайомих селян, давніх сусід, бачили юрбу дівчат і хлопців, …
Тільки що подали чай, як у залу одчинились двері і в світлицю увійшла Марта Сидорівна з дочкою. Вони обидві держали в руках якусь роботу й прийшли ніби на оденки, ненароком, по-сусідській. Але було не так: Марта Сидорівна, побачивши світло в вікнах зали, постерегла, що в Дашковичів є гості, і, взявши дочку, пішла з нею до сестри. Степанида Сидорівна зараз зрозуміла те, бо якось знехотя привіталась з сестрою й з небогою. — Чи всі здорові? — …
XI Дашкович на старість став зовсім не такий, як був колись передніше. Вже Сегединці не з’являлись йому в усій красі природи й національності. Він зовсім заплутався то в науці, то в слов’янському питанні. Він усе сидів і читав, навіть писав писання в великоруські журнали за ці справи. Але на пишні Сегединці не впала й крапля з тієї праці вченої людини. Він навіщось розносив по чужих огородах, по чужих нивах розсівав те сім’я науки, котре він …
XII Радюк дождав п’ятниці й прийшов завчасу до Дашковичів. Його просила сама Ольга прийти завчасу, і він дуже хапавсь. В Дашковича ще не було нікого. Ольга здалеки побачила в його під пахвою книжку, і вона аж злякалась. Так вона боялась наукових книжок! — От вам і Шевченко! — сказав він весело, подаючи Ользі руку, а другою рукою — книжку. — Дуже вам дякую, дуже дякую, що пам’ятаєте за мене! — сказала Ольга й просила його сісти на софі, а сама …
“Хмари” Частина 1 Частина 2 Частина 3 Частина 4 Частина 5 Частина 6 Частина 7 Частина 8 Частина 8 (продовження) Частина 9 Частина 9 (продовження) Частина 10 Частина 10 (продовження) Частина 11 Частина 12 Частина 13 Частина 14 Частина 15 Частина 16 Частина 17 Іван Нечуй-Левицький – український письменник Народився 25 листопада 1838Місце народження: м. Стеблів Київської губ. Канівського повіту (нині — Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський …
XIII Саме в половині мая Павло Антонович Радюк з своєю молодою жінкою Галею налагодились їхати до Києва. Радюкові треба було напитувать собі скарбової служби або будлі-де шукать якогось не скарбового місця. Старий Масюк та Олександра Остапівна Масючка — Галині батьки — теж захотіли їхати вкупі з ними на прощу. Лекерія Петрівна Висока й собі пристала до їх, щоб одговіться в Києві в будлі-якому монастирі й поскидать з своєї душі усякі гріхи та …
