Цього року виповнилося вісім літ з часу зникнення журналіста Георгія Гонгадзе. Столична влада за сприяння та з ініціативи мера Києва Леоніда Черновецького увічнила світлу пам’ять видатної людини, встановивши йому та іншим майстрам пера, які загинули за свободу слова, пам’ятник у сквері біля Музею Марії Заньковецької. На його спорудження затрачено 8 млн грн. “Я щасливий з того, що мій трирічний задум реалізовано”,— сказав міський голова.— Георгій Гонгадзе справжній герой, символ української незалежності, мужня людина”. Наразі його ім’ям названо одну з головних вулиць столиці та навчальний заклад. Проте на цьому київські очільники зупинятися не планують. Автор найкращого матеріалу про Георгія Гонгадзе отримає премію міського голови, яку той виплачуватиме з особистих коштів. А кращі студенти факультетів журналістики країни отримуватимуть стипендії імені загиблого героя. “Ця стипендія буде значно вищою за державні. Виплачуватиму її також із власних грошей. Я звертаюся до всіх журналістів із проханням визначити суму стипендій. І все це я зроблю із великим задоволенням”, — додав міський голова.

Скульптори намагалися розкрити характер журналіста. Композиція складається з двох частин: перша — дерево життя, виготовлене у вигляді пера, листочками якого є портрети загиблих майстрів слова, друга — сам Георгій Гонгадзе, вдягнений у кашемірове пальто — так званий писк моди на зламі ХХ — ХХІ століть. Висота композиції — 8,5 м.

“ Я хотів би бачити по всій Україні справжніх героїв,— сказав наостанок Леонід Черновецький. — Я завжди буду для них опорою”.

 

Чи вірите ви журналістам?

 

Вадим КОЛЕСНІЧЕНКО, народний депутат:
— Залежно від прізвища журналіста і видання, інформаційних матеріалів. Критерії цього відбору дуже прості: ми всі знаємо, хто за яким виданням стоїть, тому можемо оцінювати якість інформації. Для мене найважливіше — об’єктивність, аналітика та професіоналізм суто журналістський.

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ, лідер партії “Братство”:
— Я вірю всім журналістам у сукупності, а кожному окремо — ні. Отримавши масив інформації, лише тоді можна зробити висновки. А якщо тільки є одна точку зору, цього зробити не можна. Так само, як у статистиці, яку не можна робити на базі малої групи осіб чи однієї людини. Зі статистичними методами потрібно підходити і до сучасної журналістики!

Сергій ЄРМАКОВ, дизайнер:
— Якщо чесно, залежно від журналіста. Я сам, даючи інтерв’ю виданню, бачу, що журналісти по-різному подають матеріал, зважаючи на професійність автора, стилістику видання. Моя професія передбачає дружбу з журналістами, і з багатьма у мене справді хороші стосунки. Однак у бочці меду є й крапля дьогтю. Так, після мого останнього показу один журналіст захоплено відгукнувся, а другий — розкритикував. Усе від людини залежить!

Анжеліка АНДРІЄВСЬКА, заслужена артистка України:
— Я вірю журналістам. Тому що більше нема кому вірити! У нас з’являється дедалі більше порядних журналістів, які не продаються. Вони вибирають свою професію, щоб правдиво висвітлювати події, що нині відбуваються. Журналісти досить високого рівня в Україні є — і це вже привід, щоб їм довіряти! Зазначу, що про всі новини я переважно дізнаюся з телевізійного простору.