Приносять вітри і зміни нашого настрою та самопочуття, полегшення чи ускладнення хворим людям, в залежності від характеру хвороби і якості вітру. Колись давно вітри замовляли, спиняли чи підсилювали ворожбити – адже саме від вітру залежало, чи не буде посухи чи паморозі на хліб, який щойно зійшов і чи поширюватимуться хвороби і пожежі. Вітрам складали дяку і віддавали шану, як справжнім богам, і тільки обрані, найнебезпечніші і наділені, за переконанням інших, найпотужнішою силою ворожбити наважувалися говорити з вітрами, закликати їх і називати на ім’я. Навряд чи хтось знає, на що відгукувалися колись посланці повітряної стихії, але і тепер назви вітрів звучать загадково і загрозливо, і подібні на імена живих людей. Північний борей і трамонтан, тобто буквально „вітер з-за гір”, приносять до Києва вологу і дрібний холодний дощ, а також тривожний настрій і якість чисті і недосяжні, також північні мрії. ОстрИй з Півдня приносить теплі зливи, а південно – східні вітри, в залежності від пори року – задушливу спеку чи сухий і тріскучий холод. Високі і потужні вітри шурхотять вночі на горищах і виють між дротами електропередач, матеріалізуючи наші прадавні страхи, тільки вже не має ворожбитів, що могли б заговорити на спокій нічний вітер. Маленькі вітерці і побутові протяги ворушать поверхню води, провокуючи появу тисячі веселих сонячних відблисків та змушують восени танцювати в повітрі і на долівці опале листя. Місто може пришвидшувати чи уповільнювати темп свого життя, та ніколи не зникають з нього тисячі вітрів і вітерців, невидимих мешканців вулиць, і ніколи не припиняється рух повітря у просторі.


З найвищої гори над Дніпром, з дев’ятої колії Залізничного Вокзалу, з вікна будь-якої вулиці, з найменшої кав’ярні … Звідки завгодно – Погляд на Місто, щодня, о 23:15 на Радіо Київ