Гімназист Олександр Рубець, який був тоді вже в останньому класі, пізніше згадував, що вони з Бібіковського бульвару побачили пожежу на Липках й побігли До своєї колишньої гімназії: “Ми побігли й побачили, що полум’я оточило будівлю гімназії з усіх боків й 10 чи 15 будинків були у вогні. Приїхав князь Васильчиков й здивувався, що немає ніякого порядку – ані пожежників, ані війська для охорони майна домовласників. Військо форсованим маршем з’явилося на пожежу, а пожежна команда спізнилася на цілу годину. Почалося качання води, ми теж качали, а деякі вже були на даху й сміливо поливали водою дах, який розжарився так, що важко було на ньому стояти. Васильчиков наказав зняти гімназистів з даху, кажучи, що разом із шедевром архітектури можуть загинути й хлопці, які стояли на даху. Дуже постраждали мешканці маленьких будинків, майно яких загинуло у вогні; скрізь чулися стогін, зойки, ридання та голосіння.

Після пожежі від Кловського палацу залишилися лише стіни, дахове залізо та трохи будівельного лісу. Усе було обгорілим й непридатним для використання. Директор гімназії запитав дозволу продати залишки стін споруди разом із садибою з публічних торгів, але згоди Київського навчального округу на це не отримав, й почалося службове листування щодо подальшої долі будівлі.

 

фотоматеріали:
“Київські мініатюри”, Віталій Ковалинський, Київ, 2002 р. (том І)