тож я швиденько зв’язався з другом, який, як на диво, зайшов у аську одночасно зі мною, і теж хотів прогулятись. вирішили йти у Ботанічний сад, і через півгодини я впав у обійми Осені, вдихаючи її п’янкий листяний аромат, забувши про все інше… навіть хмари, що набігли так несподівано, не могли зіпсувати цього задоволення 🙂