Ще є годинники несправжні. Вони намальовані на стінах, на вивісках чи на біл-бордах з якоюсь певною – щоразу іншою, художньою чи рекламною метою. Іноді можна сплутати їх з тими, що йдуть, і таким чином, загубитися в часі. Однак і зі справжніми годинниками також виникають певні складнощі. Я ніколи не звертала на них увагу взагалі, крім тих моментів, коли треба було дізнатися що там з часом, доки одна дівчина не запитала : цікаво, чи всі годинники в місті показують однаковий час? Відтоді це питання не дає мені спокою і змушує безперестанку досліджувати принципи часу і різниці в ньому на годинниках міста. Якщо, проїхавши зупинку трамваєм, ти бачиш те саме розташування стрілок, яке бачив на попередній зупинці – чи значить це, що на цьому відтинку маршруту час зупинився, або ж відсутній взагалі? Чи коли відбиває черговий проміжок часу годинник на Михайлівському соборі, чи значить це що тоді ж б’ють і всі інші куранти і дзвони міста і чи не існує в такому разі небезпеки, що колись синхронна звукова хвиля за принципом сурми Єрихону зруйнує й Київ? На ці та ще багато інших запитань стосовно часу не можна одержати відповідь з однієї простої причини : ніхто не може, роз’єднавшись у просторі чи проживши двічі одну і ту саму хвилину в однаковий час опинитися біля двох розташованих в різних місцях годинників. Ніхто також з тієї ж причини не може ліквідувати недоліки і відмінності в міському часі, налаштувавши усі годинники одночасно чи навіть послідовно – адже кожен механізм навіть в годинниках живе згідно свої маленьких і надто індивідуальних неточностей. Що залишається – залишається змиритися з тим, що кожна частина міста живе за своїм власним принципом чергування хвилин і секунд, і жити разом з ним – в гармонії з часом і простором.


З найвищої гори над Дніпром, з дев’ятої колії Залізничного Вокзалу, з вікна будь-якої вулиці, з найменшої кав’ярні … Звідки завгодно – Погляд на Місто, щодня, о 23:15 на Радіо Київ