— Чистити фонтан треба раз на тиждень, бо вода ”цвіте” через ці монети, — пояснює ”ГПУ” адміністратор ”Глобусу” Вадим Маркович. — Зараз, чекайте, прийдуть прибиральники.

За кілька хвилин підходять двоє чоловіків і троє жінок у чоботах. Хлопці з гумовими швабрами-розтяжками для миття вікон переступають за бортик. Лунає хрускіт монет. По сріблясто-жовтій лусці прибиральники доходять до середини фонтану, повертаються один до одного спинами й опускають у калюжі швабри. Кожен нагортає монети на свою купу в кутку. Щоб за раз зрушити сотні копійок з місця, треба з усією силою впертися у швабру. Цю роботу в ”Глобусі” доручають тільки чоловікам.

Адміністратор із охоронцем не зводять із робітників очей, слідкуючи за кожним їхнім рухом.

— У нас велика плинність кадрів. Людина починає з прибиральника, переходить на іншу роботу. Тому жодної довіри тут бути не може, — знизує плечима Вадим Маркович.

За 20 хвилин у фонтані нагребли дві купи монет. Підійшли жінки. Совочками з дірочками, через які стікає вода, вони зачерпують з підлоги монети й сиплють їх у п’ятилітрове пластмасове відро. 10 хвилин безперервного дзеленчання — і відро наповнилося. Я пробую його підняти за ручку й не можу. Це розсмішило охоронця.


За тиждень під водою збирається сума в 300–500 гривень


— Раз на місяць усі гроші ми передаємо в дитячу школу-інтернат N21 у Пущі-Водиці, — розказує Вадим Маркович, поки прибиральники відмивають миючим засобом ”Сілліт” і чистять від іржі підлогу фонтану. — Точніше, здаємо монети в банк, тут же, в ”Глобусі”, і той перераховує суму інтернатові. Найбільше за місяць було 2 тисячі гривень. Найменше — 1,3 тисячі. Але монети ще треба посушити й порахувати. Ходімо.

Прибиральників відпустили. Охоронець Сергій Опанасенко підхопив відро дрібняків, і ми йдемо повз незвично темні вітрини ”Глобуса”. Трохи петляємо службовими коридорами і врешті опиняємося біля залізних опломбованих дверей. Охоронець зриває пломбу, дістає ключ і відмикає замок.

Гроші зберігаються у вузькій довгій кімнаті, посеред якої стоїть довгий накритий тканиною дерев’яний стіл. Він весь засипаний монетами, які сушаться. Одна партія сохне дві доби. Після цього монети сортують і висипають нову партію.

У кімнаті під стіною сім великих полотняних мішків, підписаних за номіналами: 1 грн, 50 коп., 25 коп., 10 коп., 5 коп., 2 коп., 1 копійка. Монети інших держав кладуть у окремі коробки. Їх теж здають у банк. Часто трапляються долари, євро, центи європейські. Гроші країн, чию валюту наші банки не приймають, адміністрація ”Глобусу” лишає собі як сувенір.

Сортують і рахують монети ті ж самі прибиральники. Цю роботу вони виконують у вільний від миття підлоги час. На годину-дві закриваються у кімнаті разом із охоронцем.

— Сидимо мовчки, тут не до розмов — легко збитися, а монет багато, — каже охоронець.

На столі лежить невідома мені червоно-коричнева монета. Я беру її в руки й роздивляюся. Це ізраїльський шекель. Охоронцю не подобається моя розкутість. Він стискає губи й відвертає вбік голову.

— У цій кімнаті ще не було нікого, крім нас, — пояснює Вадим Маркович.

О другій ночі у фонтан починають напускати чисту воду. До восьмої ранку він буде повний, а по обіді, кажуть працівники, з’являться перші монетки.



Пригоди з фонтаном



— Торік двоє п’яних чоловіків підкотили штани й у взутті залізли у фонтан. Ходили збирали монети, — розповідає охоронець Сергій Опанасенко, 27 років, який працює в ”Глобусі” два роки. — А так переважно діти засовують руки. Ми спершу робимо зауваження, потім просимо батьків вийти.

Півроку тому згори, через скляний купол, хулігани кинули у фонтан марганцівку. Вода за секунди стала фіолетовою. Тієї ж ночі фонтан терміново чистили.

Інтернат отримує гроші п’ять років

— Гроші з фонтану ми отримуємо регулярно щомісяця ось уже п’ять років, — каже 57-річна Алла Кошечко, директор школи-інтернату N21 у Пущі-Водиці під Києвом, де живе і навчається 121 дитина. — Нам вони дуже треба — то в когось шнурки порвуться, то труси, а то пральний порошок закінчився чи таблетки. Ми завжди впевнені, що в нас є НЗ. Недавно поламався магнітофон, то ми можемо дозволити собі новий.
Обов’язково знайдіть для ”Глобуса” найдобріші слова. Це дуже скромні люди, не потребують і слова подяки. А буває, хтось привезе ящик цукерок, а галасу — камери, телебачення.