Історія

– Наш музей, – розповідає заступник директора установи Ірина Мелешкіна, – було засновано 1923 року з особистої ініціативи Леся Курбаса. На той час славетний режисер очолював мистецьку групу «Березіль», і спочатку музей був невеличкою експозицією при театрі. З відомих акторів і видатних театральних діячів було створено музейну комісію, яка формувала експозицію та сприяла її поповненню. З перших днів існування музей передбачався як усеукраїнський. Члени комісії збирали все, що стосувалося театральної справи в Україні. Серед перших дарувальників були й овіяні легендами постаті класичного українського театру, як-от: Марія Заньковецька, Амвросій Бучма, родина Старицьких… Перша виставка експонатів відбулася напередодні Нового 1924 року. Директором музею було призначено відомого вченого-театрознавця Петра Руліна, котрий виконав неоціненну роботу з пошуку та збирання нових експонатів. Того самого року музей оселився на території Києво-Печерського заповідника, де міститься до сьогодні. Тоді в Лаврі влаштували Всеукраїнське музейне містечко з культурно-просвітницькими й науковими закладами, музеєм діячів науки та мистецтва. У приміщенні цього музею Петро Рулін отримав для свого дітища кілька кімнат у 24-му корпусі. На громадських засадах працювала майстерня з ремонтування експонатів. Колекції нового музею публіка побачила в жовтні 1927 року. Експозиція давала чітке уявлення про український театр, його історію й розвиток. Спочатку розвій сценічного мистецтва намагалися простежити через систему виставкових образів. 

Перша експозиція розмістилась у трьох залах. У першій з них було презентовано дореволюційний український театр і відображено чотири його доби: шкільний театр (туди ж увійшов вертеп), театр підготовчої доби, народницький театр, а також театр побутовий і міжреволюційний. Окрім того, музей брав участь у тематичних виїзних виставках. Так само з експозиції в експозицію переходили й основні «рулінські» експонати. Наприклад, Сокиринський вертеп завжди лишався в центрі уваги першого розділу. Діяльність корифеїв українського театру подавалась у першій експозиції через програмки, афіші й іконографічний матеріал. Навіть костюми не вмістилися. 1934 року музей зазнав істотних змін. Його директор Рулін став жертвою сталінських репресій, його усунули з посади, і свої дні він скінчив 1940 року в Магадані. Музей, у свою чергу, підпорядкували Управлінню у справах мистецтв при Раді народних комісарів УРСР. У той самий час було організовано бібліотеку театрального музею, а сам музей здобув статус Державного музею театрального мистецтва УРСР. 

Передвоєнна колекція мала приблизно шістдесят тисяч експонатів, спеціальна бібліотека налічувала близько дев’яти тисяч томів. Сьогоднішня постійна експозиція музею «Театральне мистецтво України» створена на початку 1980-х років і містить десь чотири тисячі різноманітних експонатів.

Експозиція

Експозиція музею стосується переважно історії українського театру. Є одна зала, присвячена кіно, а також зала, де експонуються справжні народні інструменти з різних куточків країни, різних часів та епох. Експозицію народжено у спільній творчості експозиціонерів-науковців та художників, вона досі є оригінальним зразком музейного дизайну. Ви не побачите тут стереотипного вітринно-стендового обладнання. Експозиційна оповідь про історію театру в Україні, починаючи від стародавніх народних обрядових ігор аж до початку ХХ ст., ведеться мовою самого театрального мистецтва – за законами образно-емоційного розкриття теми. Увійшовши до зали, ви ніби потрапляєте до «машини часу», яка переносить вас у прадавнину, з одного історичного періоду в інший, водночас залишаючи в сьогоденні. Це своєрідне музейне дійство, учасником котрого стає відвідувач. Музейна експозиція дає не тільки знання й уявлення про історичний поступ мистецтва театру, а й, відтворюючи відповідну атмосферу, передає настрій певних часів, викликає відчуття ефекту присутності. 

Колекція ознайомлює з розвитком театру від дореволюційних часів і до сьогочасності, розповідає своїми тематичними експозиціями про шкільний, аматорський, національний, загальний і революційний театри. 

Відвідувачі бачать справжні народні вертепи – лялькові театри 17-18 століть, рідкісні афіші вистав і музичних концертів, старі світлини, книги Старицького, Щепкіна, Кропивницького, Заньковецької, а також костюми, аксесуари, які використовувалися колись на сцені.

Сьогодення

Традиційними формами музейних масових заходів є творчі зустрічі, вечори, присвячені видатним митцям минулого й сучасності, а також наукові читання, круглі столи з питань історії та сьогодення театрального, музичного й кіномистецтва в Україні. 

– Ми плануємо поповнювати колекцію музею, – каже Ірина Мелешкіна. – Найближчим часом на відвідувачів чекає відкриття відділу юдаїки, де будуть виставлені експонати, що стосуються історії, розвитку та трагічної долі єврейського театру в Україні. Готується й експозиція пам’яті одного з найславетніших українських акторів, якого ми нещодавно втратили, – Богдана Ступки. 

До нас приходять і студенти театральних вишів, й актори, і науковці, і звичайні відвідувачі. Ми ж, певна річ, раді всім.