Шевченко знаний як художник і поет, менш відомі його іпостасі офортиста (а він був академіком гравюри!) та просвітителя, котрий уклав і видав своїм коштом «Буквар» для недільних шкіл, планував надрукувати підручники з граматики, арифметики, географії та й, узагалі, всіляко сприяв популяризації класичного мистецтва серед простого люду. 

Тому Національний музей Тараса Шевченка – один з найважливіших музейних закладів нашої держави. Він розташований у Києві, у величній будівлі, що на бульварі імені того ж Тараса Шевченка, і має дві філії в невеличких будиночках, де мешкав у столиці видатний митець: у провулку Шевченка біля Майдану Незалежності та на вулиці Вишгородській.

 

Історія

 

– Наш музей, – починає розповідь директор закладу Дмитро Стус, син славетного поета Василя Стуса, – безперечно, є провідним закладом України та світу із шевченкознавства. Його колекція почала збиратися одразу після смерті Шевченка,тобто аж 152 роки тому. Її основою стали речі з петербурзької майстерні поета, де він і мешкав, і творив, і звідти пішов в останню путь. Близький друг Шевченка художник Григорій Честахівський склав докладний опис мистецьких творів, робочого приладдя та інших речей,що були тоді в майстерні, і тривалий час зберігав їх у себе. Згодом Честахівський передав цей скарб чернігівському колекціонеру-меценату Василеві Васильовичу Тарновському-молодшому. 

Коли у 20-х роках уже ХХ століття в Києві було створено Інститут літератури імені Тараса Шевченка, саме там почали накопичувати величезну колекцію Кобзаря: його літературну спадщину, живописні твори тощо. За урядовим розпорядженням шевченкові речі звозили до Києва звідусіль – як від приватних колекціонерів, так і з державних музейних установ. 

Між тим, на Козиному болоті (біля нинішнього Майдану Незалежності) вцілів будиночок, у якому свого часу мешкав Тарас Григорович. Саме в ньому розмістилася філія Інституту літератури. І цей будиночок можна вважати першою музейною оселею Тараса Шевченка у столиці, першим його київським музеєм з невеличкою експозицією. Сам інститут виїхав тоді до Харкова. Його літературна частина лишилася при ньому, а художня виокремилася в самостійну структурну одиницю й 1933 року утворила Галерею картин Шевченка, основою якої стало зібрання Тарновського з Чернігівського музею. 

1940 року урядовим рішенням було засновано Центральний державний музей Т. Г. Шевченка. Розташувати його мали намір у Маріїнському палаці, але цим планам завадила війна. Експозиція пережила евакуацію до Новосибірська, а 1945 року уряд об’єднав Центральний державний музей з Галереєю картин Шевченка в єдиний літературно-художній музей. Через три роки завдяки клопотанням видатних українських поетів Тичини та Бажана музей урочисто в’їхав до палацу родини меценатів Терещенків – архітектурної пам’ятки першої половини XIX століття на бульварі Шевченка. Саме тут почав працювати Державний музей Тараса Шевченка. 

Його колекція налічувала на той час майже 4 тисячі експонатів. Це були зібрання з музею та галереї, а також поповнення оригінальними шевченківськими документами, різними матеріалами з музеїв та установ Чернігова, Дніпропетровська, оригінальними творами Шевченка, що збереглися в музеях Москви й Ленінграда. Експозиція давала відвідувачам біографічний показ життя і творчості Тараса Шевченка, усебічно висвітлювала його постать як поета, художника, мислителя, громадського діяча. Ця, перша, музейна експозиція діяла до 1982 року. 

Після 7 років реставрації музей відкрився з абсолютно новою експозицією. Її концепція кардинально відрізняється від попередньої, вигідної радянській владі. Вона зорієнтована на розкриття життя та творчості Шевченка в контексті його доби. 

Автором експозиції є Анатолій Гайдамака, заслужений художник України, лауреат Шевченківської премії. Відтоді кардинальних оновлень музею та його експозиції не було.

 

Експозиція

 

– Метою музею, – веде далі пан Стус, – є вивчення та відтворення історичної картини доби, у якій жив і творив митець, усебічне дослідження його особистості, життєвого та творчого шляху. Тут, зокрема, зберігається переважна більшість малярської спадщини Шевченка, що входить до золотого фонду української культури. Колекція налічує понад 85 тисяч експонатів, з яких до основного фонду належать 34 тисячі одиниць. 

Найцінніша її частина виставлена в постійній експозиції музею, що охоплює 16 зал і складається з близько 2 тисяч експонатів. Це оригінальні мистецькі твори, скульптури, автографи, першодруки, документи, етнографічні матеріали та меблі. Експонати гармонійно вписуються в нтер’єр кожної із зал будівлі, що допомагає відтворити епоху Шевченка. У 6 залах міститься живопис: автопортрети, зображення друзів, полотна. Зала №12 відведена під офорти. 

Експонуються також прижиттєві видання творів поета, зокрема й з дарчими написами, автографи поезії «Чи не покинуть нам, небого» та уривка з поеми «Царі», одинадцять фотографій Т.Шевченка, понад сто меморіальних речей (мольберт, палітра, етюдник з приладдям для малювання, каламар, ручка, офортні дошки, табакерка, предмети для виконання гравірувальних робіт, штамп-печатка, лінійки), портрети Кобзаря, виконані видатними майстрами. Крім цього, працівниками музею створено аудіо- та відеоархіви на шевченкознавчу тематику…

 

Сьогодення

 

Заклад надає методичну допомогу музеям Шевченка в Україні, допомагає їм у підготовці експозицій та виготовленні матеріалів, популяризує українську культуру, допомагаючи українським громадам у Росії, США, Канаді. 

При музеї діє Центр дитячої творчості, регулярно влаштовуються концерти камерної класичної, народної, альтернативної музики, різноманітні виставкові проекти, майстер-класи, лекторії, літературні вечори, відкриті інтерв’ю, презентації художніх і літературознавчих видань, перегляди художніх та документальних фільмів. 

– Сьогодні, – каже Дмитро Стус, – традиційний образ Великого Кобзаря в більшості мешканців України невіддільний від національного міфу, у якому губиться особистість митця. Ми ж показуємо Тараса Шевченка саме як художника, поета, людину, доповнюючи та поглиблюючи розуміння цієї постаті. Водночас намагаємося перетворити заклад на сучасний культурно-освітній і мистецький центр, котрий у межах своєї наукової діяльності також збирає та поширює знання про культуру й історію ХІХ, ХХ і ХХІ сторіч. Тобто прагнемо побудувати центр розвитку нашої сьогочасної культури навколо постаті Шевченка як найбільшого морального авторитета для всіх українців.

 

Довідка 

 

Графік роботи музею: щодня з 10:00 до 18:00 (каса до 17:30),

 

вихідний день – понеділок, останнього четверга місяця вхід безкоштовний, остання п’ятниця місяця – санітарний день.

 

Вартість квитків: для дорослих – 15 грн., для школярів, студентів та пенсіонерів – 5 грн.

 

Адреса: бульвар Т.Шевченка, 12