Нагадаємо, комісія з питань перейменування нещодавно подала величезний перелік вулиць, що потребують упорядкування назв. Їх кількасот: якісь — узагалі без назв, якісь мають радянські назви, інші двічі, а то й тричі дублюються. Цей безлад нагромадився за 2005—2010 роки. Київраду просять розібратися і закріпити за вулицями остаточні назви. “Ми справді отримали такий перелік. Але, по-перше, наша комісія працює з 2008 року, тому раніше ми не могли це питання розглядати. По-друге, немає протоколів із майже половини назв. Тому ми повернули перелік і попросили оновити, опрацювати його. Зі свого боку ми теж працюємо. Є відповідний указ Президента про перейменування, його ніхто не скасовував. Процес рухається, і нинішнє засідання комісії є цьому підтвердженням”, — сказав голова комісії Олег Качкан.

Двадцять київських вулиць нарешті можуть отримати назви. Рішення про це вчора підтримала профільна комісія Київради з питань місцевого самоврядування, регіональних, міжнародних зв’язків та інформаційної політики. П’ять із них — у Голосіївському районі й знаходяться у котеджному містечку-кооперативі індивідуальних забудовників “Коник”. Варіанти назв вулиць мешканці запропонували самі. Обираючи, уникли історії чи політики, тож Голосіївський район збагатився милозвучними назвами вулиць: Багряна діброва, Квіткові луки, Золоті джерела, Кленова долина та Жуків затон. У Деснянському районі в такому самому котеджному містечку пропонують назвати аж п’ятнадцять вулиць. Там вшанували як гідних людей, так і природу. Назви отримають провулки: Степовий, Деснянський, Вербний, Заозерний, Волошковий, Лозовий, Краєвидний. А вулиці назвуть на честь Миколи Гришка, Василя Сухомлинського, Петра Шелеста, Андрія Сови, Олександра Даля, Григорія Верьовки, Олександра Білаша, Павла Вірського.

До стін Київради повернулась ідея назвати вулицю іменем Хуана Антоніо Самаранча. Видатний іспанець був сьомим президентом Міжнародного олімпійського комітету. Він визнаний найвидатнішим діячем олімпійського руху ХХ століття. З 2001 року пан Самаранч — пожиттєво почесний президент МОКу. Назвати вулиці в Києві його іменем запропонувало, зокрема, посольство Іспанії. Пропонували перейменувати вулицю Фізкультурну чи якусь нову. Щоправда, комісія з перейменувань таку пропозицію відхилила, визнавши за доцільніше назвати іменем олімпійця спортивний об’єкт чи заклад. Та й 10 років не минуло з дня смерті Хуана Антоніо Самаранча: він помер у квітні нинішнього року. У столиці є таке правило: 10 “післясмертних” років щодо найменування. Та, попри все, у Київраді більшість депутатів прихильна все-таки назвати вулицю на честь пана Самаранча. По-перше, людина непересічна, по-друге, з міркувань навіть дипломатії. Буде такий собі бонус, якщо раптом вирішуватимуть питання щодо Олімпіади в Україні: мовляв, Олімпійський рух для нас має неабияке значення. Ім’ям Хуана Антоніо Самаранча можуть назвати одну з центральних вулиць. Доречним було б, щоб вона прилягала до “Олімпійського” стадіону. Прозвучала ідея перейменувати Фізкультурну чи Госпітальну, адже поряд із такими назвами — і провулки, і вулиці.