Однак набагато цікавішими видаються мені звичайні стихійні базарчики чи просто розкладки з неймовірною кількістю найрізноманітнішого краму. Я зупиняюся біля них навіть тоді, коли мені нічого не потрібно або ж я не маю при собі грошей. Просто таке накопичення часом несумісних речей не може не приваблювати погляду. Ніколи не знаєш, чи не знайдеш часом перехідник для розетки поруч зі шкарпетками, люстерко в упаковці дешевих пальчикових батарейок і почату пляшечку елітних французьких парфумів серед набору свердел. На цих розкладках концентровано присутнє все, що взагалі існує в місті, і – здається іноді, навіть все, що існує у світі. До того ж – всі кольори спектру і всі можливі геометричні форми і їх поєднання. Можна було б охарактеризувати асортимент цих столів одним влучним словом непотріб, такий собі життєвий мотлох, дріб’язок, що його кожен має в надлишку. Однак без такого чи не найдешевшого вуличного краму я не уявляю собі міста. Я думаю майже всі часом купують там щось – не тому що ця річ є необхідною, а тому що вона просто впадає в око, а ціна на неї надто маленька щоб хоч якимось чином це могло здатися марнотратством. Мабуть, так ми інтуїтивно убезпечуємо себе від того, щоб потрапити під владу загіра. Арабською це слово означає помітний і в такому своєму значенні є одним з дев’яносто дев’яти імен бога. В мусульманських віруваннях так називають предмет, побачивши який ти більше ні про що не можеш думати. Загір легко може позбавити спокою і навіть довести до божевілля. Підступ у тому, що виявитися ним може будь-яка річ. Тож те, що полонило увагу краще придбати і забути, особливо якщо це усього – на — всього дрібничка. Тим більше, якщо ти прагнеш глибше пізнавати своє місто – воно ж бо складається з дрібниць, зокрема і з тих, що їх продають на цих строкатих вуличних розкладках.


З найвищої гори над Дніпром, з дев’ятої колії Залізничного Вокзалу, з вікна будь-якої вулиці, з найменшої кав’ярні … Звідки завгодно – Погляд на Місто, щодня, о 23:15 на Радіо Київ