Окрім цього, є розповіді про те, як жили, одружувались і збагачувались власники лазень, як кияни полюбляли грати в живі шахи, про Міністра внутрішніх справ із Києва на прізвище Козодавлєв, про «Народні лазні Міхельсона» та всяку іншу всячину. Частина історій — просто готові сюжети для сучасних сатириків. І не дивно, що саме в цей час у Києві жив і творив Ярослав Гашек. І що найголовніше, чим далі — тим цікавіше. Один із розділів присвячено дивовижній історії про Роксолану ХІХ століття — київську гімназистку Катерину Десницьку, яка закохалась у сіамського принца Чакрабона (кохання як на те виявилося взаємним) і стала сіамською царівною. У цій же збірці йдеться про вшанування киянами пам’яти тов. Леніна. Чому пам’яти? Виявляється, що за життя батька пролетарів, кияни чомусь не поспішали і не спромоглися увічнити його образ. Отож, аби надолужити згаяне, спершу було вдало перероблено пам’ятник імператора Миколи І: йому чемно скрутили голову та почепили на могутній, зі всіма реґаліями влади, торс голову Ілліча. Пізніше також «викрутилися» — щоб вшанувати ще більшою повагою вождя революції, у 1923-му Київський водопровід було перейменовано на «водопровід імені т. Леніна». Історія справді має ориґінальне почуття гумору. Про все це та трохи інше, що якимось чином має дотичність до Києва, читайте в книжці Київські мініатюри. Особливо приємним буде це читво для тих, хто встиг втомитися від столиці сучасної. Міні-авантюри Ковалинського розвіють вашу тугу за зниклим Києвом. Щоправда, не розраховуйте на динамічність сюжетів та поглинаюче увагу письмо — це все ж таки документальна книга. Та й наклад (2 000 примірників), мабуть, розраховнаний на істориків та «поціновувачів старовини». Формат книжки напрочуд зручний для читання у громадському транспорті, де є нагода порівнювати види старого міста з його осучасненим фейсом…