Маленькі янголи у пір’ї, повітряні охоронці спокою – і кожен з них знає про життя свого міста набагато більше ніж будь-хто з фахівців, хай вони навіть присвятили цьому все своє життя. Адже тільки їм, птахам, доступний чи не найзагадковіший і безумовно цікавий світ – повітряний простір, дерева, дахи і горішні поверхи покинутих будівель. Вони, як жоден історик, біолог чи синоптик, могли б розповісти, звідки над містом береться дощ і куди саме падає останній промінь перед тим, як заходить сонце. Але вони ревно бережуть таємниці своїх міст, тож і самі птахи повсякчас огорнені казковим ореолом загадковості. А через це – ще й може надмірною, як для звичних мешканців, цікавістю з нашого, людського, боку. Ну хто з нас хоч би раз не лаштував зимову годівничку у себе в саду чи на підвіконні, не милувався чорними силуетами круків у вечірньому небі чи лелечими гніздами на електростовпах чи дорожніх вказівниках, не підбирав і не волік додому пташеня, що випало з гнізда чи принаймні не проводжав поглядом падаючу пір’їну, що виконує в повітрі свій химерний танець? Адже кожен міський птах – то, безумовно, одне з багатьох втілень загадкового духу простору, його атмосфери і аури. Тож будь-хто, маючи в голові чи в уяві свій власний, єдиний, інтимний, неповторний, віртуальний Київ, має там, певна річ, бодай одного, бодай маленького птаха – крилатого духа таємниці, міського янгола-охоронця…


З найвищої гори над Дніпром, з дев’ятої колії Залізничного Вокзалу, з вікна будь-якої вулиці, з найменшої кав’ярні … Звідки завгодно – Погляд на Місто, щодня, о 23:15 на Радіо Київ