Так, у 1901 р. було зведено лише 3п’ятиповерховi будинки, а в 1911 р. – вже 45. Але пiдрядникам цього вжезамало, вони йдуть угору в прямому й переносному сенсi, тож починаєтьсяспорудження 25 шестиповерхових та 5 семиповерхових прибутковихбудинкiв. Цiкава деталь: чим вище був поверх, тим менше складалащомiсячна вартiсть найманої квартири. На рiвень платнi також впливалипрестижнiсть району, кварталу i репутацiя будинку (статус йогомешканцiв) чи самого домовласника. Якщо вiкна виходили не на вулицю, ана подвiр’я будiвлi, сума оплати за таку квартиру була значно меншою.Наявнiсть каналiзацiї, опалення, телефону, лiфту аж до найменшихдрiбниць (килимова дорiжка на сходах, квiти в пiд’їздi) – все цевпливало на рiвень оплати найманого помешкання.

Кiлькаслiв про конструктивну i планувальну схеми прибуткових будинкiв. Вони -здебiльшого односекцiйнi, з трьома несучими поздовжнiми стiнами iнесучими конструкцiями сходової клiтки. У плануваннi застосовано2-4-квартирну секцiю з центральним розмiщенням парадних i чорнихсходiв. Другоряднi та пiдсобнi помешкання квартири (спальня, кухня,ванна) згруповано навколо чорних сходiв iз виходом на подвiр’я, аосновнi (кабiнет, вiтальня) – вздовж головного фасаду. Згодом з’явилисьтакож односекцiйнi будинки з 1-квартирною секцiєю великих розмiрiв iзанфiладним плануванням, за рахунок розмiщення сходiв у торцях споруди.Вiдносно багатосекцiйних будiвель, то зустрiчаються розмiщенi вздовжвулиць, кутовi, компактнi iз замкненим внутрiшнiм подвiр’ям iП-подiбної конфiгурацiї з курдонерами. Останнiй варiант вважавсянайбiльш привабливим, бо давав можливiсть використати не лише довжину,а й усю ширину дiлянки пiд забудову. За дослiдженнями В. Є. Ясiєвича,«у прибуткових будинках можна видiлити 3 планувальних типи квартир.Малогабаритнi, загальною площею до 30-40 м2, з виходом на однi сходи,мали 1-2 кiмнати з кухнею (чи без неї). Планування таких квартирвiдрiзнялось компактнiстю, санвузол без ванни розташовувався зазвичайпри кухнi. Середнi за розмiрами квартири загальною площею 50-80 м2складалися з 3-5 кiмнат, мали вихiд з кухнi на другi сходи i 2санвузли; площа окремих кiмнат у межах 16-24 м2, кухонь 6-9 м2.Планування великих квартир площею в 100-330 м2 було найбiльшрiзноманiтним. Такi квартири були трьох видiв: квартири з кухнею, щосполучалася iз головним входом i передпокоєм; квартири з кухнею углибинi; квартири з коридорно-анфiладним плануванням. Площа кiмнатвеликих квартир становила 30-40 м2, передпокоїв до 14-20 м2». Приблизнотаке ж планування нинi застосовується в iндивiдуальнiй багатоповерховiйзабудовi столицi України.

На початку минулого столiття утогочасному центрi Пiвденно-Захiдного краю склалася своєрiдна iбагатовекторна київська архiтектурна школа. Її представники творили врiзних стилях i напрямах: Е. П. Брадтман, О. М. Вербицький, I. К.Лєдоховський, В. В. Городецький – у модернi, П. Ф. Альошин — унеобароко, О. В. Кобелєв, М. Г. Артинов, В. М. Нiколаєв — унеоросiйському, В. М. Риков та Г. П. Шлейфер — у ренесансi, П. С.Андрєєв, О. В. Кобелєв, В. О. Осьмак, П. Ф. Альошин, П.I. Голландський- у неокласицизмi, В. Г. Кричевський — в неоукраїнському, Г. Ю. Гай таI. О. Зекцер — у рацiоналiзмi (протоконструктивiзмi). Як бачимо, деякiархiтектори працювали вiдразу в декiлькох напрямах, що не могло непозначитись на чистотi стильових характеристик їх творiв (звiдси iвиникають, на перший погляд нелогiчнi, термiни типу «модернiзованаготика» чи «готизований модерн»). У житловiй забудовi Києва найбiльшпоширеними були еклектизм (iсторизм) та модерн. Перший напрямхарактеризується певними стилiзацiями минулих iсторичних епох, отжепотребує обов’язкового префiкса «псевдо» або «нео» — до ренесансного,романського, готичного, росiйського, класичного, українського стилiв.Думки фахiвцiв щодо цiнностi подiбних запозичень – цiлком протилежнi:вiд образливо-зневажливих визначень на кшталт «пiдробка», «макет»,«ерзац» — до захвату i плескань у долонi (що ж до смакiв пересiчнихгромадян, то їм завжди iмпонувало усе зроблене «пiд старовину»). Щостосується модерну, то цей вельми популярний в тi часи напрям вирiзняє,за словами В. Є. Ясiєвича «синтез мистецтв, дизайнерський пiдхiд додеталей, винахiд нових форм, фактур i прийомiв у рiзних матерiалах –металi, деревi, каменi, бетонi, склi, керамiцi. У творах модернузвертання до природи, флори, фауни, як першооснови формоутворення,вiдiграло особливу роль. Властива рослинам криволiнiйнiсть форм iлiнiй, випадковий характер їх переплетiнь, мальовничiсть стаютьджерелом мови нового стилю». Модерновi споруди у Києвi зводили до 1913р., але вже в наш час форми модерну несподiвано вiдродились у творахукраїнських архiтекторiв ХХI ст. Теж, напевно, iз префiксом «нео».

Назавадi дальшого розвитку прибуткового домобудiвництва стала I свiтовавiйна, а остаточно цьому процесу поклала край жовтнева революцiя 1917р. Усi прибутковi будинки було конфiсковано у власникiв i передано длянагальних житлових потреб пролетарiату (тобто, перетворено намаксимально ущiльненi, подiленi фанерними перегородками, «житловiклiтки»). Спочатку, за уїдливим спостереженням Михайла Булгакова, зпiд’їздiв зникли килими i квiти, а потiм дiйшла черга й до самихдомовласникiв: хтось подався за кордон, хтось – на Соловки, а дехто — iу братську могилу. Сумну участь своїх господарiв роздiлили й бiльшесотнi київських прибуткових будинкiв, що загинули у вирi нищiвних вiйнi безглуздих реконструкцiй ХХ ст. Житлове будiвництво вiдновилося вмiстi лише у 1927 р., але це були вже iншi споруди – цiлкомнеприбутковi, й жили в них iншi люди – суто радянськi.

1901 р. Неоросiйський стиль. Центр (пл. Л. Толстого). Арх. М. Артинов

1900-1901 рр. Неоросiйський стиль. Центр (Андрiївський узв.). Арх. О. Хойнацький

1900-роки. Неоросiйський стиль. Центр (Вознесенський узв.)

1900-роки. Неоросiйський стиль. Центр (вул. Городецького)

1899-1902 рр. Необароко. Центр (вул. Володимирська). Арх. К. Шиман

1900-1901. Неоренесанс. Центр (вул. Городецького). Арх. Е. Брадтман, Г. Шлейфер

1912 р. Романська неоготика. Центр (вул. В. Житомирська). Арх. М. Бобрусов

1909 р. Модернiзована готика. Центр (вул. Гоголiвська). Iнж. В. Безсмертний

1910-роки. Неоготика. Центр (вул. М. Заньковецької)

1901 р. Неоготика. Печерськ (вул. Шовковична). Iнж. М. Вишневський

1910-роки. Модерн. Подiл (вул. Спаська)

1910-роки. Модерн. Центр (вул. Городецького)

1913 р. Модерн. Центр (вул. Костьольна). Арх.I. Лєдоховський

1912 р. Модерн. Центр (вул. Рейтарська). Арх. О. Вербицький

1910-роки. Неукраїнський стиль (український модерн). Печерськ (пл. Слави)

1910-роки. Рацiоналiзм. Центр (вул. Прорiзна)


Використанi джерела:

1. Київ. Iсторична енциклопедiя (електронна версiя). – К.: 3Медiа, 2002.

2. Третяк К. О. Втраченi споруди та пам’ятники Києва. Довiдник. – К.: ВПЦ Київський унiверситет, 2004.

3. Ясиевич В. Е. Архитектура Украины на рубеже ХIХ-ХХ веков. – К.: Будiвельник, 1988.


Придбати книгу «Прибуткові будинки Києва» в Магазинчику