Ніч у Косачів з циклу «Ночі на Українському Парнасі»

Таємнича Паньківщина неохоче розгортає перед нами сторінки своєї історії, однак, коли на місто лягають сутінки, тіні давнини стають чіткішими..

І тоді ми, наче, бачимо і намісника Василя Паньковича та короля Сигізмунда І, що розмірковують над долею паньківських бобрів, і спудеїв Києво-могилянського колегіуму, що біжать по хиткому місточку на лівий берег Либіді, і кавалькаду іноземних офіцерів, що ідуть сюди в пошуках розваг, і повстанські гайдамацькі загони, і зовсім юних М. Лисенка і М. Старицького в хлопоманських строях серед латинського кварталу, а згодом, і генерала Петра Косача та його геніальну доньку  —  Лесю, а ще легенду Театру Корифеїв  —  Панаса Саксаганського, та українського Мойсея  —  Івана Франка. Цілком закономірно, адже на землі Українського Парнасу так і має бути!

Отже, запрошуємо вас на сутеневі оглядин наших меморіальних будинків, а почати пропонуємо з будинку, в якому мешкала родина Лесі Українки, не дарма ж він найчастіше фігурує в жандармських протоколах. Пройшовши через сквер трьох поетів, ми піднімемось таємними сходами для покоївок в будинок, що і досі береже сум і жарти «Української ночі» 1907 р., щоб дізнатись:

• який вірш використовували для шифрування листів, і чому «диявол» дійсно оселився в чорнильниці;
• в який київський будинок можна було зайти тільки з «унцією ціаністого калію»;
• як лікувати проказу в зубній клініці та іншу рутину конспіративної роботи;
• як українські поетичні збірки перетинали кордон Російської імперії, а листи уникали кабінетів перлюстраторів;
• коли Леся Українка ставала «Лукою»;
• хто той таємничий «Л. Брідо», за яким полювало охоронне управління, та «Суб’єктеса», що мешкала поруч у флігелі, і вміла ставати непомітною для філерів;
• сюрпризи будинку нащадків Еду-хана на прізвисько «Хитрий»;
• та наскільки небезпечна мазурка з жандармом.