Досьє українського театру. Київ — Львів: театральна інтрига
Наші теплі зустрічі, присвячені історії українського театру, не будуть повними без галицьких сюжетів… Звісно! Національний театр розвивався на українських землях обабіч кордону імперії Габсбургів та Романових синхронно, але з певними відмінностями. Про найцікавіші з них ми запрошуємо вас поговорити в меморіальному будинку Михайла Старицького.
Друга дія циклу «Досьє українського театру» розгорне завісу над тим:
✔️як Амадей Моцарт зауважив, що «У сусіда хата біла», та став капельмейстером львівської опери;
✔️коли Ференц Ліст поливав водою вулиці Львова перед концертом в театрі ім. Заньковецької;
✔️коли перший чоловік бабусі Андрея Шептицького будує театр, а другий — пише для нього репертуар;
✔️як оперета стала оперою і до чого тут дитячий садок;
✔️що було «украдено» в 1893 році у Львові, а в 1904 в Києві;
Також ми дізнаємося про «хмарочос», якого лякалися кияни, про Васю-фотографа, тьотю Дозю та сенбернара Норку, а також про те, що вкрало серце Бориса Грінченка на сцені театру Бергоньє.
