Витоки

– Книга, яка щойно вийшла в світ, – розповідає пані Ірина, – присвячена не тільки чудесам, які відбувалися в лаврських печерах і записувалися в минулих століттях. Видання має на меті зібрати і донести до широкого читача й історію печер Лаври, адже ця історія дуже цікава. Так, і справді – про незгасний інтерес до найсвятішого місця в Україні і його печер годі й казати. Для цього достатньо в будь-який день завітати до Києво-Печерської лаври і побачити на власні очі, скільки людей приходить уклонитися давнім іконам, відчути тут красу і сенс свого буття та просвітліти душею. Зрозуміло, що феномен лаврських печер цікавив не одне покоління як звичайних відвідувачів, так і науковців, які й зараз продовжують свої дослідження.

За словами нашої співрозмовниці, витоки роботи, яку фахівці Лаври присвятили вивченню печер, ідуть іще в 70-80-ті роки. У цей час у Києво-Печерській лаврі працювала спеціальна комісія, яка досліджувала мощі преподобних, які перебували в печерах, і чудеса, які там відбувалися. Над виданням працювали антропологи, хіміки, біологи. Учені мужі досліджували миро, яке витікає зі святих голів преподобних. Але розголошувати висновки, яких вони дійшли, у той час не дозволялось.

Коли в 1997 році вперше вийшла книжка, у якій було зібрано всі матеріали про дива лаврських печер, вона одразу стала бібліографічною рідкістю.

– Книга видавалася тричі, – розповідає пані Ірина, – і протягом місяця тираж зникав – така висока була її популярність. Саме тому і виникла думка про те, щоб зробити ще одне видання, включивши туди нові матеріали. Серед них є сучасні дослідження Лаври, якими займається Ірина Черевко.

– Я особисто бачила чудеса в лаврських печерах, і неодноразово, – веде далі науковець, – але волію цю інформацію не поширювати. У нас зараз розвелося дуже багато «шаромиг», які ходять і розповідають усілякі дурниці. Хтось якусь берізку обнімав і зцілився, хтось іще щось… Але для мене побачене в Лаврі є підтвердженням того, що дива справді відбуваються.

Чудеса від Петра Могили

Найцікавіші чудеса лаврських печер, на думку Ірини, можна знайти в записках митрополита Петра Могили, які зараз зберігаються в бібліотеці імені Вернадського. Описання чудес – це в основному розповіді про зцілення, але є й інші історії. Наприклад, колись у печери Лаври зайшов невіруючий, який щось із них викрав. Коли ж він вийшов на світ божий і дійшов до Микільського монастиря, йому потемніло в очах. Товариш, який був разом з ним, побачивши, що його супутникові зовсім зле, запитав, чи, бува, він нічого не взяв з печер. Той зізнався у своєму злочині. «Вернись і віддай», – порадив йому той. Був і такий випадок: один чоловік лаявся в печерах, бо йому не сподобалися православні святі, а потім він не зміг вийти із монастиря і вимушений був повернутися й покаятися у своєму вчинку.

Цікава історія трапилася з відомим лікарем Музелею, який був греком за походженням, свого часу він був вельми відомий в Україні. Як і більшість лікарів XVII століття, він був невірником. Коли ж прийшов у лаврські печери й почав роздивлятися мироточиві голови преподобних, підозрюючи, що це просто якийсь фокус, він побачив те, що змінило його життя назавжди. Миро, яке зазвичай не витікає у великій кількості, полилось, як із джерела. Чудо, яке побачив той лікар на власні очі, відбулося спеціально для нього. А тому лікар Музеля відтоді став великим борцем за православ’я, якому і присвятив своє життя.

– Миро дійсно чудотворне, – пояснює фахівець Лаври, – і, наскільки відомо з історичних документів, воно дуже допомагало при хворобах очей. Фактично це така субстанція, яка витікає із сухого черепа, але в ній міститься живий білок. Звісно, що інакше, як чудом, це явище назвати не можна.

На жаль, під час різних негараздів і важких для Лаври часів частина мироточивих голів зникла. Коли саме це сталося, точно невідомо. Як невідомо і про те, хто міг посягнути на святині Лаври. Але тільки одне твердження не викликає сумніву: люди, які хоч би що вкрали з цього місця, довго не живуть, або життя їх вельми нещасливе. Принаймні так вважають лаврські старожили.

Чудеса не закінчуються

Є багато чудес, пов’язаних не тільки з лаврськими печерами, але й зі святителем Павлом Тобольським. Якщо Петро Могила записував їх від людей, яким міг вірити особисто, то на початку XX століття до описання чудес уже почали прикладатися довідки від лікаря та інші документи. У 1913 році працювала навіть ціла комісія, яка вивчала дива, пов’язані з ім’ям святителя Павла Тобольського.

– Це три папки унікальних матеріалів, – розповідає знавець святинь Лаври. – У них містяться не тільки свідчення медиків про хвороби людей, які зцілилися в Лаврі, але й навіть рентгенівські знімки цих хворих.

– Узагалі сам факт, що ці папки з документами збереглись – це теж чудо, – вважає вона. Чудеса в лаврських печерах відбуваються і зараз. Їх свідками є й співробітники Києво-Печерського заповідника, і ченці монастиря. Але, на жаль, записи таких подій не ведуться, і наші нащадки навряд чи колись дізнаються про них. Зрозуміло, що робити це не так просто, адже замало описати чудо, яке відбулося (хоча це теж робота небуденна) – потрібно його ще й підтвердити документами. Приміром, до описання чудес, зроблених ще на початку XX століття, обов’язково прикладалась довідка від батюшки, який засвідчував, що психічний стан людини, яка розповідає про чудо, є відповідним.

Наразі все частіше зустрічаються сумнівні збірники, у яких описуються начебто чудеса днів сьогоднішніх. Як кажуть, святе місце порожнє не буде. Але в ці дива важко повірити, адже в них немає ні справжніх імен, ні доказів. А шкода, адже насправді дива тривають.