З когорти піонерів авіації

Талановитий військовий, енергійний офіцер-артилерист, він марив авіацією, щойно побачив перші літальні апарати. Вже в 1906 році у віці 19(!) років підпоручик Нестеров особисто розробив правила стрільби з аеростата. Активне захоплення авіаційною справою почалося в молодого офіцера з 1910 року, коли він познайомився з видатним авіатором Петром Соколовим. Незабаром він став членом Нижегородського товариства повітроплавання. А вже у вересні 1912 року 25-річний Нестеров здійснив свій перший самостійний виліт. У 1913 році він був призначений до авіаційного загону, який формувався в Києві. Столиця України в той час була авангардом розвитку авіації у Російській імперії. Льотчиків у той час вважали лицарями неба та елітою суспільства. Ще б пак, цим людям вистачило сміливості першими піднятися в небо і, ризикуючи життям, демонструвати можливості авіації. Вже на початку століття розглядались ідеї пристосування авіації до військових цілей.

 

 

Авіаційні будні російської армії

Початок Першої світової для російської авіації був на перший погляд доволі оптимістичним. Адже країна володіла найбільшим серед воюючих держав повітряним флотом — 244 літака в складі 39 авіаційних загонів. Але кількість не перейшла в якість. Більшість літаків були зношені кількома роками активної експлуатації, а транспортні обози були не здатні перевозити матеріальну частину. Вантажних автомобілів не вистачало. Вже на початку війни за два місяці з ладу було виведено 45 відсотків літаків. Значну частину літальних апаратів було придбано за кордоном, зокрема у Франції. Російське літакобудування було доволі слабким. Будівництво літаків гальмувалося бюрократичною машиною. Чиновнику, який відповідав за забезпечення армії, було вигідніше придбати вже «БУшний» літальний апарат за кордоном, видавши його за новий, і поклавши різницю зі скарбниці собі до кишені. Французи ж навпаки робили все для популяризації своїх літаків і їх продажу. Вони влаштовували повітряні шоу та вистави, приваблюючи глядачів. Саме через це й виникла суперечка щодо авторства «мертвої петлі». 27 серпня 1913 року в Києві над Сирецьким полем Нестеров, аби довести, що в повітрі для літака скрізь є на що спертись, здійснив легендарну «мертву петлю», яка ввійшла в історію під назвою «Петлі Нестерова». Цей маневр став відправною точкою розвитку мистецтва вищого пілотажу. Але подвиг талановитого офіцера був для широкої громадськості малопомітним. Натомість коли буквально за шість днів француз Адольф Пегу повторив нестеровську петлю, про нього написала і зарубіжна, і вітчизняна преси. Вже у травні 1914 року Пегу прибув до Петербурга для демонстрації «свого винаходу», що дуже обурило Нестерова. Він тоді розіслав листи до редакцій усіх газет із заявою, що імператорському аероклубу потрібно підтвердити, що «мертву петлю» першим виконав російський льотчик. Але відтоді автором «мертвої петлі» на Заході вважають саме Пегу. Причина в тому, що француз був відомим пілотом, знаменитим на всю Європу своїм авіашоу. Тоді як Нестеров був простим військовим льотчиком, за котрим не було ані потужної піар-кампанії, ані державної підтримки його ідей. Хоча дехто з істориків вважає, що Пегу виконав не класичну «мертву петлю», а лише S-подібну фігуру пілотажу.

 

Як би там не було, але Нестеров продовжував висувати все нові і нові ідеї вдосконалення літака.

 

Перший в історії повітряний таран

Головним завданням літаків на початку ХХ століття були розвідка та аерофотозйомка. Ідеї створення винищувальної авіації відгуку не знаходили взагалі в жодній країні світу. Армійські чиновники не хотіли навіть чути про встановлення кулеметів на літаках. Мовляв, стрільба з кулемета відволікатиме пілота від виконання основних завдань. На початку війни єдиним літаком, що був оснащений кулеметами та придатним для бомбометання, був російський «Ілля Муромець». Пілоти ж інших повітряних машин стріляли один в одного з револьверів і рушниць у повітрі. Аби поліпшити бойові можливості крилатих машин, Нестерову доводилось вдаватися до вигадок. Для знищення оболонки аеростатів, які були основною ударною силою німецької авіації, Нестеров, установив на хвості свого аероплана «ніж-пилку», а для ураження гвинта ворожого літака — довжелезний трос із вантажем на кінці у вигляді гачка.

 

Перше бомбардування в російській армії австрійських позицій здійснив саме Петро Нестеров. «Відпрацював» він настільки ефективно, що австрійське командування призначило кругленьку суму тому, хто зіб’є аероплан Нестерова.

Петро Нестеров доводив, що за відсутності на літаку стрілецької зброї можна застосовувати таран. Як чудовий математик і фізик він розраховував, що знищити ворожий літак можна, зачепивши його гвинт колісьми. На це він сподівався й у свій останній виліт — 8 вересня 1916 року, коли над містечком Жовква атакував літак-спостерігач, в якому знаходилися пілоти Франц Маліна та барон Фрідріх фон Розенталь. Відважний Нестеров, намагаючись наздогнати австрійців, пішов навперейми. Останні намагалися втекти, але російський ас наздогнав їх і спробував ударити своїм шасі в крило ворожої машини. Але не розрахував швидкість і врізався у крило гвинтом. Обидва літаки впали. Льотчики загинули. За сім місяців після загибелі Нестерова поручик Казаков успішно здійснив повітряний таран і неушкодженим повернувся на аеродром.

Петро Нестеров устиг повоювати з початку війни трохи менше місяця, здійснивши 28 вильотів. Загинув безглуздо, хоча й міг стати найвидатнішим асом Першої світової війни.

Поховали Петра Миколайовича на Лук’янівському цвинтарі в Києві. Кияни віддали шану видатному авіатору й безстрашному льотчику, котрий, попри коротке життя, зробив величезний внесок у становлення авіації.