Але чомусь саме його, Миколу Бажана, забронзовілого радянського класика, автора статей проти Грушевського, пропагандистських відозв із вимогами викорчувати «український буржуазний націоналізм» і видати Москві українську еміграцію, в розпал радянського застою висунули на Нобелівську премію в галузі літератури! А ініціатором висунення стала та сама українська еміграція. 

Це й не дивно: Микола Бажан, що народився 1904-го, ще до своїх 30 років встиг стати одним із найяскравіших українських поетів. Доля була до нього прихильною: на відміну від більшості митців свого покоління, він уцілів у репресіях 1934–1939 років. Нічні страхіття переслідували його все подальше життя, але працюючи з кінця 1950-х головним редактором «Української радянської енциклопедії», Бажан ніби віддавав борг товаришам і колегам, що пішли тоді в небуття, – як він вважав, замість нього. 

Так тоді наші класики платили «відступне» суворій владі за право жити і творити. Не нам їх судити – вони класики. Хоч і живі люди. А ми можемо лише платити їм данину пошаною. 

Тому в Києві ретельно зберігається та функціонує меморіальний музей-квартира Миколи Бажана, розташована в томуж будинку на вулиці Терещенківській, що і квартира-меморіал Павла Тичини. Але музей-квартира Бажана є філією Національного музею літератури України. 

Через особистий побут письменника, риси якого переважно збережені в музеї (не так давно пішов від нас поет, лише 30 років тому), тут зберігається особлива атмосфера інтелігентського побуту другої половини ХХ сторіччя. А ще дух та енергетика помешкання, в якому жив і творив український поет-філософ ХХ століття, блискучий перекладач, науковець-літературознавець, мистецтвознавець, кіносценарист і кінокритик, енциклопедист, державний та громадський діяч Микола Бажан. 

Експозицію ніби вписано в інтер’єри. Тут можна почути чесну й неквапливу розповідь про життя класика – без зайвого пафосу та викривань. Бо довгий життєвий шлях поета вмістив чимало такого, що лишилося поза сторінками підручників, статей і монографій….

 

Історія

 

«Музей у квартирі Миколи Бажана, – розповідає завідуюча сектором музею Людмила Рєзнікова, – було створено за заповітом його дружини Ніни Володимирівни Бажан-Лауер. Їхня родина прожила тут майже 40 років. 

Одразу після смерті Миколи Платоновича у 1983 році Ніна Володимирівна почала боротися за створення музею. Це було дуже непросто, часи настали буремні, перебудова, розвал Союзу, становлення незалежної України. Ніна Володимирівна навіть зверталася до Едуарда Шеварднадзе, який був тоді міністром закордонних справ СРСР. Результатом її клопоту став початок функціонування музею у 1991 році на громадських засадах. Удова поета мешкала у квартирі, допомагаючи музейникам проводити екскурсії. Так було до її смерті у 1996 році. Ніна Володимирівна залишила заповіт, де квартиру заповідано державі за умови створення в ній меморіального музею, одначе цю посмертну волю було втілено не одразу. Спочатку музеєм займалися працівники музею-квартири Тичини, що розташована поверхом нижче. І лише у жовтні 2004-го, до 100-річчя від дня народження поета, було нарешті офіційно відкрито Київський літературно-меморіальний музей-квартиру Миколи Бажана – як філію Національного музею літератури України. 

Тобто від смерті поета до офіційного відкриття його музею минуло більш ніж 30 років…

 

Експозиція

 

«Колекція музею, – продовжує розповідь пані Рєзнікова, – складається на сьогодні з 12 тисяч експонатів, з яких 8 тисяч – це книги з особистої бібліотеки Миколи Платоновича. Окрім бібліотеки, основу колекції складають побутові речі, документи – листи Бажана, рукописи та автографи, оригінальні фотографії, перші видання його творів і перекладів, бажанознавча література та відбірне мистецьке зібрання ексклюзивних художніх творів та антикваріату. Все це передано у спадок державі за заповітом Ніни Володимирівни. 

У п’яти експозиційних залах музею-квартири – а це вітальня, робочий кабінет поета, мистецька бібліотека, дідова кімната та кімната дружини, відтворено обстановку, яка оточувала письменника та його родину протягом життя. Мистецьке зібрання, що є особливою гордістю музейної колекції, заслуговує окремої уваги, адже дає чітке уявлення про надзвичайно широкий і різноманітний світ захоплень українського класика. Подружжя Бажанів збирало його майже 50 років. Тут і живопис, і графіка, і твори декоративно-ужиткового мистецтва майстрів Західної Європи і Сходу, витвори українських та російських умільців. 

Колекція живопису складається з полотен КостянтинаТрутовського, Сергія Васильківського, Миколи Пимоненка, Василя Кричевського, Івана Труша, Катерини Білокур, Михайла Дерегуса, Миколи Глущенка, Івана Макогона, робіт західноєвропейських майстрів ХVІІ–ХVІІІ сторіч. Зібрання графіки свідчить про неабияке захоплення Бажана саме цим видом образотворчого мистецтва. Стіни передпокою та коридора прикрашають італійські гравюри ХVІІІ та ХХ сторіч, графіка українських майстрів, середньоазіатські мініатюри ХVІІІ та ХІХ сторіч. Завдяки вишуканому смаку господині домашній затишок в оселі створюють старовинні меблі, численні предмети посуду та декоративно-ужиткового мистецтва – вироби як народних майстрів,так і відомих західноєвропейських мануфактур. Серед них антична кераміка Північного Причорномор’я, українське гутне скло, італійська майоліка, межигірський фаянс та косівська кераміка». 

Мене особисто вразили стародруки – такі, приміром, як требник 1646 року, а ще унікальний кинджал з Грузії ручної роботи, який грузинські колеги подарували поетові – найвидатнішому перекладачу їхніх творів українською… Як тут не згадати, що саме переклад Шота Руставелі, який дуже сподобався Сталіну особисто, врятував Бажану життя в часи жорстких репресій…

 

Сьогодення

 

«Ми плідно працюємо, – веде далі Людмила Рєзнікова, – завдяки правильній, акцентованій політиці Національного музею літератури у нас вирує нормальне музейне життя. Окрім прийому відвідувачів, екскурсій, при музеї діє на постійній основі літературно-мистецька вітальня «Я вас зустрічаю, нащадки» (це рядок з Бажана) і багато іншого. Ми не повинні забувати свою культуру, а надто таких її стовпів, як Микола Бажан…».

 

Довідка «Вечірки»

 

Графік роботи музею: Вівторок, середа, четвер, п’ятниця – 9:00–17:00

 

Субота – 10:00–18:00

 

Вихідні – неділя, понеділок

 

Кожна остання п’ятниця місяця – санітарний день

 

Вартість квитків: для дорослих – 10 грн, для студентів – 7 грн, для школярів та пенсіонерів – 5 грн.

 

Екскурсії: група до 15 осіб – 15 грн за 1 академічну годину.

 

Кожної останньої середи місяця – вхід безкоштовний

 

Адреса: вул. Терещенківська, 5, кв. 5 (станції метро «Театральна», «Площа Льва Толстого»).