Перенесімося з Плоського на, власне, Поділ, а точніше – на колись затишну, а нині спаплюжену вулицю Боричів Тік., на якій стоїть сонний мент і ганяють на мерсах рагулі. Назва вулиці може мати два значення – токовище, місце де молотили муку, або від слова текти. Борич – чи то від імені боярина, чи то від збирача податків. Зважаючи на архівні дані, де міщанин Шевченко жаліється на значну кількість струмків і просить дозволу збудувати дерев’яний дім, а не кам’яний – мені пасує "водяна" версія. Від старого Боричевого току залишилося небагато. Якщо подивитися праворуч – побачимо жовтий будинок ліворуч і рожевий праворуч. В глибині – два кам’яні будиночки на розі з Фролівською за №34/5. На тому місці находилась садиба історика Закревського, де він і народився. Щоправда його дім, як власне, і все навкруги згоріло 1811 року. Решта – совбуд або новоклеп.