Без жодного сумніву, найкращою аудіовізуальною роботою на цьогорічному Арсенале був фільм російської арт-групи AES+F – Allegoria Sacra. . Це третій їхній відеопроект у єдиній естетичній лінії з "Останнім Повстанням" та "Пиром Трималхіона" та перший у трилогії "Пекло – Рай – Чистилище". Сюжет доволі сюрреалістичний та розмитий, але крім загальної асоціації з однойменною картиною Джованні Белліні, протягом усього фільму відчувається авторський задум поєднати образ пасажирів у залі очікування аеропорту з неминучою авіакатастрофою. Таким чином, зала очікування являє собою своєрідне Чистилище, де душі померлих мають очиститися від земних гріхів, щоб потрапити до Раю. . Слід зауважити, що поняття Чистилища присутнє лише у католицькій церкві. Православні та протестанти його наявність заперечують. . Втім, не все так похмуро. В сюжеті стрічки є й уривок про джунглі, які за аналогією з серіалом Lost, очевидно натякають на те, що частина пасажирів після авіакатастрофи зуміла вижити. Allegoria Sacra знята у якомусь цікавому форматі – зі співвідношенням сторін екрану 25 на 3 метри. З кінематографічної точки зору це повна безглуздість, оскільки за багато десятиліть експериментів кіноіндустрія дійшла до висновку, що максимальне співвідношення ширини та висоти кадру не може перевищувати 2,35 до 1. Людський зір все ж таки обмежений у сприйнятті інформації. . Загалом, фільм дуже непоганий, але переоцінювати його не варто. Протягом усього відеоряду використовується класична музика відомих авторів – Генделя, Шуберта, Шопена, Чайковського та Вівальді. Вона сама по собі представляє унікальну культурну цінність, яка не має ніякого відношення до авторства AES+F. Багато видатних режисерів теж люблять часто підсилювати емоційне сприйняття своїх фільмів класичною музикою. Це не є недоліком, а в більшості випадків скоріше навпаки – вдалий вибір закадрової музики підкреслює майстерність та стиль автора стрічки. Не завжди, звичайно. Бездарному режисеру ніякий Чайковський не допоможе.