Це було несподівано — інколи провокативно, інколи зворушливо. Вперше я була вдячна дощу на екскурсії, тому що мої сльози не були такими помітними…Соромно, але не втрималась цього разу не тільки я). Коли відкрились перспективи задніх фасадів відомих будинків і зазвучала музика, що народжувалась саме в цих дворах, ідеально зі смаком дібрана, слова, події і вчинки людей, що тут жили, відкрили нам свої приховані сенси…
А ще, шквал інформації, як завжди у Світлани…. А ще, історії, що вражають щемкими деталями.. А ще, ми «вальсували» найулюбленішими вулицями… А ще, на довершення, зігрілись на Андріївському наливкою…. Тобто, екскурсоводу вдалась і прелюдія, і кода. Браво, Світланочко!