Експозиції художніх музеїв зазвичай побудовано за принципами хронології та національних мистецьких шкіл. Найчастіше зібрання експонуються комплексно: в одних залах разом виставлено твори живопису, скульптури та прикладного мистецтва. Саме за такою концепцією створено експозиції Ермітажу, Національного музею в Празі, нью-йоркського Метрополітен-музею.

У деяких музеях основу колекції становлять експонати, передані закладу приватними власниками – або в дар, або на тимчасове зберігання. У такий спосіб, приміром, сформовано експозицію паризького Лувра.

В Україні вже понад 100 років діє один з найзмістовніших у світі художніх музеїв. Він є найбільш репрезентативним зібранням вітчизняногообразотворчого мистецтва як у нашій державі, так і в усьому світі. Його колекція налічує близько 40 тисяч експонатів, серед яких шедеври українського живопису, скульптури та графіки від часів Київської Русі до сьогодення.

Історія

– Наш музей, – розповідає завідувачка відділу зв’язків із громадськістю Дарина Якимова, – протягом своєї сторічної історії мав чимало різних назв. У цих перейменуваннях, як у краплині води, відобразилися складні процеси життя країни й певні етапи становлення вітчизняної музейної справи. Так, за назвами можна простежити, як змінювався профіль колекції та як окремі частини первинної збірки відокремлювались, аби стати підгрунтям для народження інших київських музеїв.

Сам же художній музей було засновано наприкінці ХІХ століття зусиллями української інтелігенції. Це був перший загальнодоступний музей Києва.

Будівлю, в якій міститься заклад, споруджено за проектом московського архітектора Петра Бойцова в неокласичному стилі. А легендарний київський зодчий Владислав Городецький доопрацьовував проект та керував будівельними роботами. Скульптурне оздоблення фасаду виконано майстернею Еліо Саля.

У серпні 1899 року в ще недобудованому приміщенні Київського міського музею старожитностей і мистецтв відкрилася перша виставка – з нагоди ХІ Всеросійського археологічного з’їзду. Офіційне ж відкриття та освячення закладу відбулося 30 грудня 1904 року. Спершу він звався Київським художньо-промисловим і науковим музеєм імені государя імператора Миколи Олександровича. 1919 року, після націоналізації, назву змінили – музей став Першим державним. З 1924-го він іменувався Всеукраїнським історичним музеєм імені Тараса Шевченка, з 1936-го – Державним українським, з 1939-го – Державним музеєм українського мистецтва. Під час німецької окупації Києва в 1942 році музейні фонди було об’єднано із зібранням російського мистецтва під загальною назвою Державний музей східноєвропейського мистецтва. 1944 року музею повернули попередній статус.

Щодо нинішньої назви закладу – Національний художній музей України, то вона з’явилася 1994 року, вже за часів незалежності української держави. Ця назва офіційно засвідчує найвищий статус музею як провідної колекції вітчизняного мистецтва, яка й нині лишається духовною скарбницею нашої країни, її гордістю та багатством.

Експозиція

– У нашому музеї, – веде свою розповідь далі пані Якимова, – зберігається одна з найкращих в Україні збірок іконопису. Вона починається раритетом ХІІ століття – поліхромним дерев’яним рельєфом «Святий Георгій з житієм» візантійського походження. Представлено в зібранні й добу середньовіччя – класичними зразками іконопису ХІV-ХVІ сторіч із західноукраїнських земель. Це, зокрема, такі унікальні пам’ятки, як «Богоматір Одигітрія Волинська» з Луцька, «Юрій-Змієборець» та «Страсті Христові» з Галичини. А наша колекція українського барокового мистецтва за значенням взагалі є непересічною. Вона містить чудові, найвишуканіші зразки барокової ікони, як-от: «Покрова з портретом Богдана Хмельницького» – це Київщина, перша половина ХVІІІ століття; парні ікони «Великомучениці Анастасія та Іулянія, Варвара та Катерина» – Північне Лівобережжя, 1740-ві роки; ікони Лаврської малярні з іконостаса Успенського собору Києво-Печерської лаври «Входження до Єрусалима» та «Різдво Христове», обидві – 1729 року. Перлина колекції – Березнянський іконостас (Чернігівщина, 1760-ті роки), який дає уявлення про монументальний розмах і неперевершений артистизм майстрів українського бароко. Доповнюють враження про цю надзвичайну епоху збірка давньої поліхромної скульптури, колекція стародруків, а також зразки портрета ХVІІІ сторіччя, першого світського жанру в українському малярстві. Одним із найбільших в Україні є музейне зібрання вельми популярних у ХVІІІ–ХІХ століттях народних картин з циклу «Козак Мамай».

Відділ мистецтва нового часу, коли законодавицею мод і смаків стала Петербурзька академія мистецтв, відкривається творами видатних українських портретистів Дмитра Левицького та Володимира Боровиковського, котрі пов’язали свою кар’єру зі столицею Російської імперії. Особливе місце в історії українського мистецтва посідає Тарас Шевченко – художник. Невелика за обсягом збірка живописних і графічних робіт митця є свідченням про його виняткове обдарування, а також демонструє нові, демократичні тенденції в українській образотворчості, підхоплені художниками наступної генерації.

Монографічна колекція творів Миколи Пимоненка відображає подальший розвиток українського живопису, що полягав в урізноманітненні жанрової тематики та трансформації живописної манери від реалізму до імпресіонізму. Самобутньо представлена одеська школа живопису на чолі з Киріаком Костанді. Розширюють уявлення про розвиток вітчизняного живопису класичні зразки портрета (роботи Гаврила Васька, Аполлона Мокрицького, Опанаса Рокачевського) та пейзажу (картини Василя Штернберга, Володимира Орловського, Сергіїв Світославського і Васильківського).

Ексклюзивним надбанням є монографічна збірка творів Олександра Мурашка, реформатора живопису початку ХХ століття. Виставлено тут і роботи «бойчукістів» – представників незвичної художньої течії, яка одержала назву за ім’ям свого провідного майстра Михайла Бойчука, репресованих та заборонених у радянські часи.

– Попри драматизм історичних колізій, – каже Дарина Якимова, – тоталітарна доба все ж дала велике розмаїття творчих індивідуальностей. Серед них імена Федора Кричевського, Анатоля Петрицького, Тетяни Яблонської, Сергія Григор’єва, Миколи Глущенка – всі вони вписані до золотого фонду історії українського мистецтва. Зазначу, що й наша колекція графіки та скульптури ХХ сторіччя теж досить вагома й заслуговує на пильнішу увагу.

Збірка музею поповнюється донині, своє відображення в ній знаходять і новітні течії живопису кінця ХХ – початку ХХІ століття.

Графік роботи музею : середа, четвер, неділя 10:00–18:00, п’ятниця 12:00–20:00, субота 11:00–19:00, вихідні – понеділок, вівторок. Каса зачиняється на 1 годину раніше.

Вартість квитків : для дорослих – 20 грн, для студентів – 10 грн, для школярів та пенсіонерів – 5 грн.

Екскурсійне обслуговування : Групи до 20 осіб (тривалість 45 хв.): для дорослих – 80 грн, для студентів – 50 грн, для школярів і пенсіонерів – 40 грн.

Сімейна екскурсія (до 8 осіб) – 60 грн, інтерактивна – 80 грн.

Вартість лекційного квитка – 20 грн.

Вартість пільгового лекційного квитка – 5 грн.

Адреса: вул. М.Грушевського, 6 (ст.м. «Майдан Незалежності» або автобусами №№24, 62 до зупинки «Європейська площа»).