Розробки швидкодіючих обчислювальних систем велися таємно. Вважалося, що лише кілька найпотужніших держав можуть дозволити собі створення одної-двох унікальних ЕОМ. Відтак, вітчизняні роботи велися без взаємодії із зарубіжними колегами. Більше того: в обстановці післявоєнної розрухи та істеричних кампаній переслідування то “народів-зрадників”, то “ворогів народу”, то неугодних владі письменників і артистів, то “безродних космополітів”, то “лікарів-шкідників”, такі незрозумілі радянській людині науки, як генетика й кібернетика, оголошувалися “продажними дівками імперіалізму” і свідченням його ж-таки неминучого краху.
В такій обстановці академік Сергій Лєбєдєв був запрошений з Москви до Києва, 5 років прожив по вул. Костьольній 15, у так званому Будинку академіків (побудованому славетним архітектором Володимиром Заболотним у 30-ті роки) і під його керівництвом була створена експериментальна Мала електронно-обчислювальна машина. Вона таємно споруджувалася на далекій глухій околиці, у колишньому монастиріФеофанія, по сусідству із заміською дачею президента АН УРСР Олександра Палладіна.
Незадовго перед тим у сусідньому занедбаному Пантелеймонівському соборі діяла інша, не менш таємна лабораторія. Там, під керівництвом іншого жителя будинку на Костьольній, академіка Михайла Лаврент’єва, експериментували з направленими вибухами. У 1948-1990 роках колишнє монастирище належало Академії наук, яка і донині воює з відродженим монастирем. 

Тут було створено МЕСМ

Здача МЕСМ до експлуатації

6 тисяч радіоламп потребували багато електроенергії і дуже нагрівали приміщення

МИР-2

Через десять років, вже під керівництвом академіка Віктора Глушкова, у Києві було створено перші вітчизняні малогабаритні ЕОМ на напівпровідниках, вінцем яких згодом стала “персоналка” МИР-2. А потім на всесоюзному рівні було прийняте рішення про згортання вітчизняних розробок, піратське копіювання зарубіжного ширвжитку. Коли у 80-ті роки сталося нашестя Apple-подібних та IBM-подібних “персоналок”, вітчизняні науковці та виробничники були остаточно затоптані.

Про зачин вітчизняної кібернетики у відродженому монастирі може нагадати хіба що назва вулиці імені академіка Лєбєдєва. У Теремках біля Кібцентру, при Одеському шосе, стоять заляпані грязюкою металеві “крила” – пам’ятний знак на честь МЕСМ, але пояснювальні таблички з нього давно здерто. Та й хто б їх читав, проїжджаючи мимо?! Рештки історичної машини, згідно чуток, так-сяк зберігаються аж у Переяслав-Хмельницькому, в одному з сараїв Музею народної архітектури і побуту.