Природа України. Енциклопедія рідного краю. — Х.: Ранок.
Чудовий фотоальбом, розрахований на ту саму 9–11–річну авдиторію. Автор — Максим Жубр — один із кращих сучасних фотонатуралістів. Його «жанрові сценки» з життя сірих гусей та лелек, «портрети» сойки чи сови, «спортивний репортаж» із перельотів білої чаплі або сапсана — всі ці майстерні світлини прикрасять будь–який вернісаж.
Україна. Живий світ. — Х.: Ранок.
Довідник приверне увагу старших читачів — від 11 років. Він так само побудований за екосистемним принципом: послідовно описано фауну і флору лісів, степів, гір та водойм (у кожному розділі — про птахів ареалу). Описи подані за орнітологічною класифікацією, але жваво адаптовані, як–от про зозулю: «Один із найдосконаліших гніздових паразитів. Підкидаючи яйця у гнізда дрібних птахів, зозуля іноді викидає звідти одне яйце господарів. Вилупившись, сліпе зозуленя виштовхує за межі гнізда пташенят або яйця господарів, інакше птахи навіть удвох не зможуть його вигодувати».
Біля багатьох статей — сумні позначки про занесення до Червоної книги видів, що зникають. Наприклад, чорний гриф із гігантським розмахом крил до трьох метрів зберігся лише у неприступній частині Кримських гір. Цей птах висиджує єдине яйце за сезон і випускає пташеня з гнізда лише після чотиримісячної «домашньої школи». Натомість качка гоголь відкладає до 12 яєць, і за 10 днів пташенята стають цілком самостійними. Та навіть така демографічна практика не порятувала цей вид від Червоної книги — гоголя зрідка можна бачити хіба у Північному Поліссі. У Червоній книзі нині й «герой» українських легенд пугач, але довідник спростовує пов’язувану з ним містику: «Характерні крики пугача є його територіальними сигналами, що позначають мисливську територію птаха».
Додати коментар