Від середини ІХ сторіччя, коли утворилася Київська Русь і Київ став її столицею, Поділ став його торговельно-ремісничим районом. Після монголо-татарської навали 1240 року, коли зруйнували Нагірне місто, Поділ узяв на себе ще й адміністративні та культурні функції і став центром Києва з ХІІІ до середини ХІХ сторіч. Саме з Подолу розпочалася відбудова Києва. Після надання Києву Магдебурзького права на головній площі побудували дерев’яну ратушу, а пізніше — цегляний магістрат. За традицією середньовічних міст у ХVІІІ сторіччі перед ним спорудили ротонду фонтану “Феліціан” (на честь богині Феліціти), перейменований на початку ХІХ сторіччя на “Самсон” — це була перша гідротехнічна споруда на Подолі.

На головну площу виходять фасади славнозвісної Києво-Могилянської академії — першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів, що відігравав величезну роль у духовному житті не лише України, Росії і Білорусі, а й усього православного світу — Греції, Болгарії, Молдавії та інших країн.

Західний бік площі завершувався церквою Пирогощої Богородиці, про яку згадував у ХІІ сторіччі автор “Слова о полку Ігоревім”. З 1798-го до 1929 року на площі, названій Контрактовою, відбувалися ярмарки. Сюди приїздили комерсанти з Австралії, Італії, Греції, Польщі, Росії. У зведеному 1817 року Контрактовому будинку на першому поверсі підписували контракти, укладали угоди, а в залі другого поверху, знаменитій своєю акустикою, відбувалися концерти вітчизняних та європейських відомих музикантів, акторів, диригентів, співаків. Виступали італійські, польські балетні та вокальні трупи. Тут бували Тарас Шевченко, Олександр Пушкін, Микола Гоголь, Денис Давидов, Оноре де Бальзак, який після перебування в Києві написав: “Петербург — молоде місто, Москва — стародавнє, Київ — вічне”.

Після пожежі 1811 року, яка знищила майже всю дерев’яну побудову Подолу, за проектом архітектора Вільяма Гесте Поділ набув регулярного планування, однак головна площа і деякі вулиці лишилися за старим радіальним плануванням. Тільки площа в платі стала майже прямокутною. Її почали забудовувати за новими проектами. За ескізами архітектора Луїджі Руска в 1809 році почалося будівництво двоповерхового Гостинного двору, який, на жаль, лишився одноповерховим через брак коштів. Проект архітектора Вільяма Гесте 1815 року передбачав зведення громадського центру в межах площі, вулиць Межигірської, Спаської, Костянтинівської (північний бік площі). Та з цього ансамблю було побудовано лише одну споруду — Контрактовий будинок. Проте на площі створено комплекс значущих історико-архітектурних будівель. На жаль, з часом вона втратила цінні містобудівельно-архітектурні споруди, а з ліквідацією у 1929 році Контрактового ярмарку про Контрактовий будинок надовго забувають.

Лише на початку сімдесятих років ХХ сторіччя наукова громадськість порушила питання про збереження забудови Подолу, бо її збиралися зносити і зводити нові мікрорайони. На замовлення Українського товариства охорони пам’яток історії і культури (УТОПІІК) Українське спеціальне науково-реставраційне виробниче управління (УСНРВУ) Держбуду УРСР вперше в Україні виконало історико-культурну інвентаризацію забудови Подолу в межах Поштової площі і вулиці Ратманського (Введенської). Результати засвідчили, що історична забудова Подолу має бути збереженою і підлягає регенерації. На основі інвентаризації було визначено охоронні зони. Контрактова площа, як і низка архітектурних комплексів Подолу, стала заповідною зоною, в якій дозволено тільки реставрацію і відновлення втрачених або нереалізованих елементів площі. Охоронні зони лягли в основу проекту детального планування Подолу, що затвердив міськвиконком — Поділ врятовано. Однак лишалося питання реконструкції Контрактової площі на історичній основі, адже за останніх 170 років було втрачено цінні споруди: церкву Пирогощої Богородиці ХІІ сторіччя, магістрат, фонтан “Самсон” з ротондою, дзвіницю Грецького монастиря (1912—1915).

Крім того, фасади недобудованого Гостинного двору спотворювали різні переробки, на площі утворився вузол міського транспорту, з’явилося багато дерев.

Після копітких літературних, архівних та натурних досліджень з використанням матеріалів історико-культурної інвентаризації Подолу, наукової реконструкції, було вироблено концепцію проекту. Головний його принцип — відмова від включення до комплексу площі будь-яких принципово нових елементів. Контрактова площа має величезні художні та містобудівні потенції, тому зі збереженням історичної забудови потрібно доповнити її важливими втраченими або нереалізованими елементами.

У проекті регенерації Контрактової площі 1976 року (РСНРВУ Держбуду УРСР, архітектор Валентина Шевченко) було запропоновано реставрацію всіх пам’яток площі, причому з добудовою другого поверху Гостинного двору за первісним проектом архітектора Луїджі Руска. Його висота узгоджувалася з ранніми спорудами і визначала висоту пізніх, насамперед ансамблю архітектора Вільяма Гесте. Старий корпус Києво-Могилянської академії було запропоновано відродити в первісному вигляді (відкрити закладені в ХІХ сторіччі галереї, відновити дах і покрівлю, реставрувати інтер’єри), Контрактовий будинок вимагав, крім реставрації фасадів, відтворення інтер’єрів з відомою залою другого поверху.

Проект передбачав відновлення важливих споруд, втрачених у минулому. Це розібраний після пожежі 1811 року магістрат, підірвані в тридцяті роки ХХ сторіччя церква Пирогощої Богородиці та фонтан “Самсон” із ротондою. В історії архітектури є чимало прикладів відновлення споруд, що виконували велику культурно-історичну місію. Згадані три об’єкти мали особливу архітектурну цінність, вони створювали неповторний ансамбль, були важливими містобудівельними акцентами не лише площі, а й усього Подолу. І нарешті, остання пропозиція — завершити недобудований свого часу ансамбль Гесте. Єдиний побудований за цим проектом Контрактовий будинок і до нашого часу стоїть у кутку кварталу, не пов’язаний із забудовою площі.

Особливу увагу було приділено благоустрою площі, адже потрібно було відновити її історичний образ. Це мала бути пішохідна зона з винесенням вузла міського транспорту в інше місце. На площі потрібно було замінити асфальтове покриття на бруківку з виявленням абрису площі до пожежі 1811 року, встановити пам’ятний знак видатному українському архітектору ХVІІІ сторіччя Іванові Григоровичу-Барському, похованому біля церкви Пирогощої Богородиці, а також засновникам Києво-Могилянської академії Галшці Гулевичівні, гетьману Петру Сагайдачному — перед старим корпусом академії.

Проект відновлення Контрактової площі схвалили сім рецензентів, зокрема доктор мистецтвознавства та кандидат архітектури Григорій Логвин, доктор архітектури Юрій Асєєв, доктор історичних наук Катерина Стецюк, головні архітектори проектів Юрій Паскевич (“Київпроект”) та інші, а також вчена рада Держбуду УРСР та містобудівна рада, міськвиконком затвердив цей документ. Проект став відомим і за межами України: про нього відгукувалися в Канаді, європейських містах. На прохання представників ЮНЕСКО, яким сподобався проект, в цю організацію було надіслано його копії.

Протягом багатьох років на площі тривали відбудовчі роботи, було відновлено церкву Пирогощої Богородиці у формах ХІІ сторіччя, фонтан “Самсон” з ротондою, дзвіницю Грецького монастиря, двоповерховий Гостинний двір за проектом архітектора Луїджі Руска, наріжний будинок площі і вулиці Сагайдачного (початок ХІХ сторіччя); відреставровано Контрактовий будинок з відтворенням інтер’єрів; корпуси Грецького монастиря, частково реставровано Старий корпус академії, розроблено першу чергу завершення ансамблю Гесте з пристосуванням його під міську картинну галерею. На жаль, подальші роботи в 1991 році було призупинено. Проект не реалізували до кінця — лишалося відновлення магістрату, завершення ансамблю архітектора Вільяма Гесте і благоустрій площі.

І в наш час проект не втратив актуальності. На містобудівній раді наприкінці 2009 року в кварталі, де мав бути ансамбль Гесте, було запропоновано будівництво торгового центру, який автори назвали ансамблем Вільяма Гесте. Однак ця споруда нічого спільного з ансамблем архітектора не має, її добудували до Контрактового будинку, що взагалі суперечить Закону України “Про охорону культурної спадщини”.

На колегії Українського товариства охорони пам’яток історії і культури під головуванням академіка Петра Толочка 20 травня 2010 року це питання розглядали, і було підтримано саме завершення ансамблю Вільяма Гесте за проектом 1976 року. Окрім того, автор запропонував пристосувати ансамбль під Музей історії Києва, який сьомий рік тісниться з упакованими експонатами в Українському домі. Постанову УТОПІК надіслали до Міністерства культури, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, КМДА для врахування громадської думки. Після рішення колегії було оголошено тендер на проект реконструкції Контрактової площі і відібрано проектне запропонування саме відновлення магістрату і завершення ансамблю Вільяма Гесте.

Хочу наголосити, що за проектом 1976 року ансамбль Вільяма Гесте завершується без атрибутів середнього корпусу — магістрату. Однак зберігаються композиція та архітектура фасадів, що логічно виправдовує його добудову до пам’ятника архітектури — Контрактового будинку. Стилістично і за масштабом ансамбль Гесте узгоджується з багатьма будівлями площі, насамперед з Гостинним двором. Чіткий ритм галерей головного фасаду ансамблю з аркадним ритмом галерей Гостинного двору нададуть комплексу площі монументального звучання. Дуже важливо, що ансамбль, пристосований під Музей історії Києва, завершить північний бік. Ліпшого місця для цієї старовинної збірні не знайти. Будь-яке нове будівництво замість ансамблю Гесте згубно позначиться на історично сформованій забудові площі і позбавить її прекрасної архітектурної композиції. Чи можна завершити ансамбль через 190 років? Так! Європейська практика має приклади, коли будівництво продовжувалося протягом п’яти (собор Святого Віта в Празі) і навіть шести століть (собор Сант-Петерунд-Марія в Кельні).

Надзвичайно важливим є питання відтворення будівлі магістрату. Вона завжди була головною на площі — віссю, на якій трималась уся її просторова архітектурна композиція. Вона масштабна не лише щодо церкви Пирогощої Богородиці, а й до пізніх споруд. Дослідження свідчать, що в забудові площі дотримували висоти церкви Пирогощої Богородиці (ХІІ—ХІХ сторіччя). За цим модулем побудовано магістрат, старий академічний корпус, ротонду фонтану “Самсон”, а в ХІХ столітті запроектовано двоповерховий Гостинний двір і ансамбль Вільяма Гесте. Тому невелика в плані будівля магістрату з високою баштою гармонійно вписується в комплекс головних споруд площі і поруч з горизонтальним великої протяжності Гостинним двором (121 метр) як вертикаль на вісь художньо збагатить площу і надасть їй ще більшої виразності.

Будівля магістрату, виконана в стилі бароко, також є архітектурною цінністю. На повне її відтворення є обміри, які зробив архітектор Андрій Міленський на початку ХІХ сторіччя, в музеях Києва й Москви зберігаються важливі фрагменти фасадів.

Деякі наші діячі кажуть: “Київ нецікавий туристам”. Я вже не кажу про всесвітньо відомі Софію Київську та Києво-Печерську лавру! А хіба завершена Контрактова площа не цікава? Ми захоплюємось старовинним годинником у Празі, а в Києві на башті магістрату був годинник з автоматичною групою архангела Михаїла, що уражує змія, за кожним ударом годинника з пащі якого сипались іскри. Хіба це не цікаво? Споруду Подільська РДА може використовувати для урочистих прийомів, засідань та інших заходів, що важливо в зв’язку з подальшою функцією Подолу як туристичної зони.

Відновлення магістрату — патріотичний акт. З наданням Києву у ХV сторіччі Магдебурзького права магістрат став центром міського самоврядування. У 1835 році Магдебурзьке право скасував російський уряд, незацікавлений в автономії України. Не виключено, що з тих же міркувань після пожежі 1811 року було розібрано ще міцну цегляну будівлю, а в подальшому попри нові проектні рішення нового магістрату так і не побудували. Тому ця будівля стане ще й пам’яткою самоврядуванню Києва з ХV сторіччя до 1835 року.

У наш складний час, коли знищується історико-культурна забудова, а на її місці виростають залізобетонні монастирі, треба вирішувати не лише економічні питання, а й оберігати вічні ідеали — свій дім, вулицю, місто. Для киян “своєю” завжди була Контрактова площа.

І якщо завершити проекти регенерації площі 1976 року, то за своїм містобудівним історичним значенням і зосередженням на ній пам’яток архітектури різних епох і стилів вона стане не тільки одним з найважливіших комплексів Києва, а і зможе конкурувати зі знаменитими площами міст Старої Європи.

 

коментар

Олександр КОРОЛЮК, заступник голови Подільської РДА у місті Києві з питань розвитку територій:
— Нині проект реконструкції Контрактової площі, власне, завершення майже втіленого проекту, розробляє колектив Творчої архітектурної майстерні Юрія Лосицького Національної спілки архітекторів України. Проект пройшов погодження Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, за умови проведення досліджень погоджений з Інститутом археології НАН України. Відповідно до проекту планується завершити комплекс Вільяма Гесте, впорядкувати територію (зелені насадження, МАФи), побудувати підземний паркінг на 500 машиномісць та замінити застарілі інженерні мережі на потужніші. Роботи передбачається виконати на гроші інвесторів, а паркове оздоблення — коштом міста.

 

Сергій ЦЕЛОВАЛЬНИК, начальник Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища:
— Реставраційні роботи проводитимуть відповідно до розпорядження КМДА “Про проведення реконструкції Контрактової площі та реставрації будівель і споруд на вулиці Петра Сагайдачного, спорудження пам’ятника Петру Могилі, відновлення комплексу Гесте та магістрату”. Відповідно до розпорядження, замовником робіт визначено відділ капітального будівництва та реконструкції Подільської РДА. Програма з реконструкції Контрактової площі масштабна. За рахунок інвестиційних коштів заплановано відтворити увесь комплекс за проектом Гесте, але внутрішня його частина буде сучасною. Вартість реалізації цього комплексу орієнтовно оцінюється в 100 мільйонів гривень, а на будівництво магістрату витратять ще 50 мільйонів гривень.
До Євро-2012 передусім реконструюють бруківку біля Києво-Могилянської академії, встановлять пам’ятник Петру Могилі, пофарбують фасади будівель з відновленням архітектурних елементів, впорядкують сквер та прилеглі території.