Мурований, одноповерховий, на підвалі будинок постав на цій ділянці наприкінці XVIII ст, коли глухівська фортеця втратила своє військове й місторегулювальне значення, а колишня її еспланада почала перетворюватися на торговельний майдан і забудовуватися відповідними спорудами. Первісне призначення цього будинку невідоме, найвірогідніше воно було пов’язане з торгівлею. У 1876 р. цей будинок належав місцевому купцю Коробчевському. Від нього його придбав знаменитий глухівський купець, промисловець і меценат Микола Артемович Терещенко (1819-1903).

М.А.Терещенко був сином глухівського купця Артема Терещенка, справи якого він продовжив разом з братом Федором, створивши акціонерне товариство цукрових заводів. Товариство братів Терещенків не тільки виробляло, але й успішно торгувало цукром на світовому ринку. На 1911 р. внески родини в закордонних банках становили понад 13 мільйонів рублів. Багатство дало можливість Миколі Артемовичу віддатися меценатству й колекціонерській пристрасті. Він мав добрий мистецький смак і дивовижне чуття щодо нових мистецьких явищ: колекціонував твори російських та українських художників XVIII—XIX ст, мав кілька малярських творів Т.Шевченка та його друга В.Штернберга. Водночас «Старий Микола», як його називали сучасниким, розумів і цінував такого непростого й “модернового» митця, як М.Врубель. Загалом, кохався в антикваріаті та різних старожитностях і був у цій царині суперником свого зятя — знаменитого колекціонера й організатора Київського музею Б.Ханенка. М.Терещенко особливо піклувався про освіту й культуру в тих містах, де він жив і де були зосереджені його ділові інтереси. Його коштом споруджено чимало благодійних та освітних закладів у Києві, жіночу гімназію й ремісниче училище в Кролевці. Та найбільше уваги Микола Артемович надавав рідному Глухову, тим більше, що тривалий час обіймав посаду глухівського міського голови. Під його керівництвом у 1870-х роках розпочалося впорядкування міста, брукування центральних вулиць. Оскільки міський бюджет у ті часи був недостатнім, М.Терещенко вклав у цю справу свої власні кошти й залучив до фінансування членів своєї родини. Результатами цих-заходів стало досить імпозантне архітектурне
середовище глухівського середмістя, створене в останній третині XIX — на початку XX ст.

 

 

М.А.Терещенко перебудував будинок, придбаний у Коробчевського, надбудувавши другий поверх і влаштувавши тут свій банк. Протягом XX ст. будинок зазнав деяких перебудов: з півдня зроблено прибудову, за архітектурними формами аналогічну старій частині будівлі; змінено форми вікон і віконних рам; у 1980-х рр. вітрини вікон першого поверху, пробиті у середині XX ст, перероблено на спарені прямокутні вікна у формах, близьких до історичних. Останній ремонт будівлі здійснено в 1992 р.

Будинок прямокутний у плані, витягнутий уздовж вулиці. Його видовжений симетричний чоловий фасад звернено на захід. Він має найімпозантніше архітектурне вирішення з використанням форм історизму, в яких переважає спрощена необарокова стилістика. Вісь симетрії підкреслює головний вхід, акцентований арковим вікном другого поверху з фронтоном ускладненої форми над ним. Загальну симетрію порушує південна прибудова, наявність якої робить весь фасад дисиметричним. Фасадні площини розчленовані лопатками й пілястрами, рустованими на першому поверсі. Кожне прясло стіни, крім центрального, має спарені вікна: у першому поверсі — прямокутні, на другому — чергуються пари прямокутних та аркових вікон. Поверхи розділяє масивний карниз, розкріпований на пілястрах. Його профіль характерний для споруд пізнього провінційного бароко. Другий поверх вінчає масивний карниз невиразного профілю.

Первісна розпланувальна структура будівлі походить від традиційної української хати на дві половини. Підвал, вхід до якого влаштовано з двору, поділений капітальними стінами на сіни-коридор посередині та дві половини, з яких південна — двокамерна. Такою ж є в своїй основі й розпланувальна структура першого поверху, дещо ускладнена додатковими внутрішніми перегородками. Другий поверх має коридорне розпланування з двобічним розташуванням приміщень.

Підмурки цегляні, стрічкові. Товсті цегляні стіни зовні та в інтер’єрі потиньковані й побілені. Перекриття плоскі, балкові. Сходи й підлоги дощані. Опалення первісно було пічним. Вальмовий дах по дерев’яних кроквах укритий покрівельною сталлю.

Будинок банку М.Терещенка становить значну історико-архітектурну й меморіальну цінність як рання пам’ятка мурованої цивільної архітектури Глухова та як будинок, пов’язаний з життям і діяльністю видатної людини — М.А.Терещенка. Об’єкт культурної спадщини виявлено й досліджено автором цієї книги в 1984 р, після чого включено до Зводу пам’яток історії та культури України (том «Сумська область») й у 1988 р. поставлено на державний облік як пам’ятку архітектури місцевого значення з охоронним № 113-См.

 

Придбати книги В. Вечерського в Магазинчику