Цитирую статью тов. В. Волкова, главного инженера упаравления «Киев-метро» в газете «Радянська Україна» за 7 июля 1945 года: 

«… про спорудження метрополітену в столиці Радянської України вже можна говорити як про факт, як про будову, що вже здійснюється.

Ще минулого року союзний уряд ухвалив постанову про проведення підготовчих робіт по будівництву метро в м. Києві. З цією метою на початку 1945 року було створене управління «Київ-метро». Завдання, яке стояло перед нами на першому етапі будівництва, полягало в тому, щоб преревірити і зібрати найдосконаліші геологічні дані про місто. Ці дані вже зібрані, і вони лягли в основу проектувальних робіт.

Траса майбутнього метро вже затверджена Раднаркомом Української РСР і ЦК КП(б)У. Вона поділяється на три напрями. Перший — по лінії Святошино — Броварі, другий — Куренівка — Сталінський район і третій — Сирець — Печерський.

Між кінцевими пунктами першого напрямку траси будуть розташовані такі основні станції метро: «Більшовик», «Політехнічний інститут», «Галицька», «Вокзал», «Саксаганська», «Оперний театр», «Площа Калініна», «Липки»», «Метромост». Проект передбачає влаштування в центрі підземних пересадочних станцій. Не виходячи на поверхню, пасажи зможе пересісти на перший-ліпший електропоїзд і потрапити на потрібну йому станцію метро.

Схематична схема, про яку ми розповіли, визначила напрямок проектних робіт, що ними тепер зайняте проектне управління Московського метро. Все, що нагромаджене творчім досвідом столичних метробудівців, буде втілене в Київському метро. Найближчім часом цей проект буде закінчать, і тоді буде можливість розповісти про нього докладніше.

На 1945 рік союзний уряд відпустив півтора міліона карбованців для проведення підготовчіх робіт…»

Достаточно взглянуть на схему метро, чтобы убедиться в 99% выполнении первоначального плана. Все три направления благополучно перекочевали в названия линий. Разве что Сталинский район в названии линии преобразился в Красноармейскую…

А вот насчёт станций первой очереди видим, что в результате пропустили «Галицкую» (вероятно на Галицкой площади, сейчас площадь Победы) потому, что «Вокзальная»  всё-таки расположена  очень близко, «Саксаганская» стала «Университетом», «Липки» — «Арсенальной»,  а вместо станции «Оперный театр» только в 1987 году построили «Ленинскую» (ныне «Театральная»). Да и «Большевик» с «Политехническим институтом» открыли не первой, а второй очередью…

В те времена планы по срокам постройки метро были очень оптимистичными. Вот что было напечатано 13 октября 1945 года в «Київській правді» в статье «Київ у майбутньому»: 

«В 1950 році в Києві буде збудовано першу чергу метро — два діаметри, що перетинаючись, сполучають Святошино з Дарницею, Деміївку з Подолом — всього 30,5 кілометра».

В результате вторую линию — Куренёвско-Красноармейскую — открыли 17 декабря 1976 года; 30,4 км — длина линий метро достигла только 6 ноября 1982 года, с открытием «Минской» и «Героев Днепра». Надеюсь, что хоть в этом году, хоть и с опозданием на 60 лет, метро таки придёт на Демиевку…