Існують міста центральна частина яких утворює єдиний стилістичний орга­нізм. Таким є не лише славнозвісний Рим але й інші міста світу зокрема наш Львівеклектична суміш із будівель які створені у декількох епохах але тим не менш обєднані в ансамбль. Та є міста осяяні раптовими спалахами архітек­турного таланту одного митця: його будівліце виклик довкіллю до того ж не у формі заперечення або протистояння а як запитання. Такі архітектурні генії мають фантазію що ніби зосереджує (або проблематизує) на плинності часу уяв­лення тих хто споглядає їхні творіння. В історичному центрі Києва такими є будівлі Городецького.

 

Для того щоб зрозуміти ці з першого погляду суперечливі образи потрібно усвідомити час і ті процеси що відбувались у центрі Києва на початку XX століття. В основі архі­тектурного образу Києва попередніх столітть — класика: навіть плани будівель розро­блялись за античним принципом що вже казати про елементи маєтковості або про «зву­чання» церков та соборів барокової традиції чи не на кожній вулиці міста! Візуальний архітектурний смак базувався на тому щоб зберегти співвідношення міського довкілля і масштабу людської фігури: з якої б відстані не дивитись — глядач бачитиме усю будівлю весь її абрис на тлі неба оскільки зберігалась традиція не окремого фрагменту а вираз­ної стилістично узгодженої з ландшафтом архітектури. І ось у цю своєрідну гармонію як візуальний ураган як буря — увірвались цілі вулиці прагматизму нової епохи.

  • Кількість сторінок: 176
  • Мова: українська та англійська
  • Формат: 70х80/8 мм
  • Папір: крейдований