Останнім часом стали з’являтися публікації з поясненням причин загибелі командувача Першим Українським фронтом, генерала армії Миколи Ватутіна. Вони, зрозуміло, приваблюють публіку, адже протягом десятиріч ця тема взагалі замовчувалась, потім з виходом «Истории Великой Отечественной войны» та «Воспоминаний и размышлений» Жукова кілька десятиріч фантастично перебріхувалась, і лише нині ми починаємо наближатись до істини і то з неабиякими труднощами.

После нашей публикации о том, что под Киевом найдены останки Тимофея Шамрыло — секретаря горкома КП(б)У, депутата Верховного Совета УССР первого созыва и члена Штаба обороны Киева, — случилось маленькое чудо: эта информация дошла до его родной дочери, Гаины. И уже через пару дней, когда она немного пришла в себя, мы встретились. Фотографироваться Гаина Тимофеевна отказалась.

Член Штаба обороны Киева, секретарь горкома КП(б)У и депутат Верховного Совета УССР первого созыва Тимофей Власович Шамрыло, именем которого в столице названа улица, всегда был личностью таинственной. Во всех открытых источниках сведения о нем исчерпываются тремя строчками о занимаемых должностях с коротким резюме: «пропал без вести в 1941 году». Даже в Национальном музее Великой Отечественной войны есть только его портрет – и ничего более. Однако теперь хотя бы часть этой тайны раскрыта: Тимофей Шамрыло погиб в августе 1941 г. у села Гатное Киево-Святошинского района. Его останки среди еще 124 бойцов и командиров Красной армии этим летом нашли поисковики археологического поисково-патриотического объединения «Днепр-Украина». В субботу всех солдат похоронят с отданием воинских почестей у Свято-Покровского храма в Гатном. А историческое расследование только началось. 

...Я добре пам’ятаю, як у 2009 році біля Бабиного Яру почали зводити пам’ятник Тетяні Маркус, адже щодня їздила тією дорогою на роботу. Коли ж тендітна бронзова постать з’явилася на розі вулиць Дорогожицької та Олени Теліги, її ім’я багатьом ні про що не говорило. Переконана, що й зараз мало хто знає, чому Таню Маркус удостоїли такої честі, і за що в 2006 році Президент України Віктор Ющенко присвоїв їй звання Героя України. В указі ж зазначено: «за особисту мужність і героїчну самопожертву, незламність духу». На пам’ятнику Тетяні Маркус викарбувані роки життя — 1921—1943. Мужність і самопожертва у 20 iз лишком років? Саме так, адже вона не зламалася там, де нерідко не витримували чоловіки...

21 вересня Тані Маркус виповнилося б 90 років. З нагоди ювілею пам’ять учасниці київського підпілля вшанували в Національному музеї історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років, цього ж дня відбулося погашення іменної поштової марки. Пам’ять землячки вшанували також у Ромнах на Сумщині, де Таня народилася, але прожила лише п’ять місяців...

Петро Конашевич Сагайдачний народився в селі Кульчиці Перемишльської землі Руського воєводства (Самбірський район Львівської області) в шляхетській православній сім’ї. Він вів свій рід із дрібної шляхти Попелей-Конашевичів. Навчався в Острозькій школі на Волині. Після випуску переїхав до Львова, а потім до Києва, де працював домашнім учителем, а також помічником київського судді Івана Аксака.

Постать Петра Нестерова назавжди вписано в історію світової авіації. Він став автором багатьох сміливих винаходів. Усі свої небесні експерименти він впроваджував, воюючи з бюрократами, і був змушений власним досвідом доводити можливості нового роду військ. А загинув безглуздо через елементарну непристосованість тогочасних літаків до повітряних боїв.

В прошлом году исполнилось 100 лет со дня смерти выдающегося военного деятеля, теоретика, педагога, публициста — генерал-адъютанта Михаила Ивановича Драгомирова (1830—1905). С незначительным опозданием увидела свет первая фундаментальная (и в Украине, и в России) художественно-публицистическая, но очень основательная с точки зрения работы с фактами, биография этого человека необыкновенной судьбы. Ее автор, журналист не по специальности, а по призванию, Андрей Матвиенко — так же, как и генерал, родом из Конотопа.

Кто же такой этот летчик Крутень, чей особняк росчерком чиновничьего пера приговорен к сносу? Сослуживец Нестерова? Этого, наверное, мало. К тому же Крутень был офицером «имперской армии», а сейчас такое не в моде. Однако на сайте Министерства обороны (www.mil.gov.ua) русских военных летчиков чтят. О них можно найти следующие слова: «Безстрашні українські соколи Костянтин Арцеулов та Володимир Дибовський зуміли «приборкати» пострах перших авіаторів — штопор. Мужній і талановитий пілот Євграф Крутень заклав підвалини тактики винищувальної авіації, на які спираються і сьогоднішні прийоми повітряного бою». Так, в годы Первой мировой он написал семь брошюр, в которых изложил основы тактики воздушного боя. Ему принадлежит идея парного полета истребителей, широко применявшаяся и во Второй мировой войне.

«Газета...» знакомит читателей с биографиями нескольких людей, в честь которых названы улицы Киева.

Василий Блюхер (Нивки)

Полководец Гражданской войны, награжден орденом Красного Знамени под номером 1. После Гражданской командовал округом на Дальнем востоке, где в конце 1930-х столкнулся с японцами. Из-за неумелых действий Блюхера войска чуть не попали в ловушку.

Алексей Леонтьевич Ковалев - полный кавалер орденов Славы (всего в Киеве таких Героев было пятеро) - умер 10 лет назад. В День Победы мы встретились с его супругой Любовью Ивановной на Байковом кладбище, у могилы героя. Бывший разведчик после войны около 35 лет проработал пожарным в Киеве, пройдя путь от рядового спасателя до заместителя начальника части.