В честь праздника Песах мы вспоминаем врача-окулиста Макса-Эммануила Мандельштама, который был не только выдающимся медиком, но и крупнейшим еврейским общественным деятелем Киева.

Кожне серйозне ЗМІ прагне лишитись у свідомості своїх читачів не лише масовиком-витівником, і тому намагається долучити свою аудиторію до непересічних подій, дат, постатей високого масштабу. Серед видатних осіб, які є напохваті в портфелі редакцій, як правило, превалюють політики і митці. Вони визначали долю країни в переломні моменти, але на попелі пристрастей, в сухому залишку історії лишаються імена, що були істинними рушіями прогресу думки, на здобутках яких ми стоїмо, немов на плечах гігантів. Серед таких імен, що стоять в ряду блискучих науковців світу, ніхто не згадує видатного вітчизняного анатома-науковця Володимира Олексійовича Беца. Тим часом, його заслуги аж ніяк не менші заслуг Дарвіна чи Менделя, адже він наблизив нас до розгадки таїни головного мозку.

Микола Дмитрович Стражеско народився 17 грудня 1876 року в Одесі. Він нащадок українських козаків — прабабуся по жіночій лінії походила з гетьманського роду Конашевичів.
Микола Стражеско здобув блискучу освіту, мав прекрасні музичні здібності, захоплювався живописом. У 1894 році з відзнакою закінчив Рішельєвську одеську гімназію і став студентом медичного факультету Київського університету, який закінчив з відзнакою у 1899 році з дипломом лікаря. З січня 1900 року Миколу Стражеско запрошують інтерном терапевтичної клініки професора Василя Образцова, який надзвичайно вплинув на його подальший життєвий шлях і наукову діяльність. 

Двести лет минуло со дня рождения Николая Ивановича Пирогова (13 (25).11.1810—23.11(5.12.).1881) — выдающегося хирурга, педагога, отца военно-полевой хирургии, изобретателя гипсовой повязки и внутривенного наркоза, основоположника пластической хирургии и топографической анатомии («Анатомический атлас», составленный ученым, и ныне является путеводителем для хирургов всего мира).

Євген Алексєєв – мабуть, останній в українській столиці майстер, що ремонтує друкарські машинки

Видатний мікробіолог та епідеміолог Данило Заболотний (1866—1929) багато що зробив уперше. Він організував першу в Росії кафедру бактеріології у 1898 році, будучи професором Жіночого медичного інституту в Петербурзі. Він створив 1920 року першу у світі кафедру епідеміології, працюючи ректором Одеського медичного інституту. Він заснував 1928 року Інститут мікробіології та епідеміології в Києві, перебуваючи в той час на посаді президента Всеукраїнської Академії наук України.

В старом Киеве лечение подчас соприкасалось с мистикой. Верующим людям помогали, например, иконы, в том числе самые дешевые, бумажные, которыми торговали на базарах. Иному человеку стоило помолиться перед образом, чтобы почувствовать большое облегчение, а то и полностью избавиться от болезни. Впрочем, применялись и дедовские методы врачевания. С простудой боролись с помощью крепких напитков и березового веника в парной. Бани появились в Киеве в XVII веке вместе с москалями (военнослужащими русского крепостного гарнизона) и строились поближе к Днепру, на Подоле, где было вдоволь дров и воды. В основном же горожане лечились травами.

Його пам’ятають не тільки тисячі врятованих пацієнтів. Мільйони людей у всьому світі захоплені його Божим даром рятувати й цілком людською відвагою протистояти неправді, лицемірству, огуді. Амосов каже правду. Амосов ходить прямо. Амосов відкритий людям. Амосов – людина Всесвіту й майбутнього.

В третьей книге мемуарных заметок «Из записных книжек и не только» я поместил снимки изданий, посвященных жизни и деятельности украинских медиков. Имена героев этих изданий, несомненно, известны читателю — Н.Стражеско, Б.Маньковский, Г.Фольборт, Р.Кавецкий, А.Арутюнов, А.Коломийченко, Н.Амосов, А.Шалимов, В.Комиссаренко, Л.Медведь, Н.Пучковская, А.Ромоданов, В.Фролькис, Л.Малая, Е.Гончарук, А.Грандо, Б.Резник, В.Сидельников, Н.Ситковский, П.Мощич. Этот список далеко не полный. Работая над новыми заметками своих воспоминаний и раздумий, я пополнил список изданий о медиках за счет книг, вышедших в последнее время. Во всех этих ранее увидевших свет и недавно опубликованных библиографических и автобиографических произведениях присутствует тема династий. Но самостоятельных изданий и статей специально этой теме посвященных, увы, все же мало. В этом очерке речь пойдет преимущественно о тех представителях врачебных украинских династий, которых автор достаточно хорошо знал. Поэтому прошу не судить строго, если фамилии многих из столь же достойных представителей других династий здесь не названы. Убежден, что в последующем и о них будет рассказано с уважением и признательностью.