Кожне місто, безперечно, існує на землі. Однак охоплює воно і повітряний простір над будинками і вулицями, і водойми – озера, ріки, в тому числі й підземні, або й морські лимани і навіть океанські затоки. Повітря і небо над містами належить птахам, вода – ящіркам, вужам, рибам і водяним щурам, а нам отже залишається тільки земля – асфальт, бетон, бруківка, піщана чи ґрунтова стежка – як вже кому пощастило. Чи, може, хто на що заслуговує. У Києві є і асфальт, і подекуди старовинна бруківка, і піщані стежки, тож людям немає на що жалітися – хіба що на те, що час від часу їм бодай трохи хочеться стати птахами чи рибами і пізнати окрім землі ще й повітря і воду. Втім, є у місті ще дещо, крім різноманітних доріг і стежок – мости, красиві і часом загадкові, непевні і в той же час такі надійні конструкції.
Ще з літописів відомо про існування в давні часи біля Києва кількох мостових переправ через Дніпро, підйомних мостів на ланцюгах через рови Київської фортеці і першого, закладеного ще 1115 року наплавного моста, що сполучив береги Дніпра в районі теперішнього Вишгорода. Зручність і необхідність цих конструкцій була безсумнівною, тож за ними поволі з’являлися інші, нові і нові, мости - над водою, над вулицями, віадуки над автострадами, які по суті своїй, теж мости. Мости, як прикраса чи як вид архітектурного оздоблення, мости як спосіб оминути складнощі пересування. Мости, як єдина часом можливість дістатися іншого берега, з’єднавши в одну дві окремі землі. З них повсякчас відкривається цікавий та незвичайний вид, можна ходити мостами чи проїжджати їх на великій швидкості, милуючись, як відбиваються вогні міста в великій ріці. Та найголовніше – ще до дирижаблів і перших човнів для далекого плавання саме мости змогли дати людям можливість пізнати стихії, підвладні лише птахам і рибам. Адже що ж таке міст, як не поєднання землі, неба і вологи – твердь, що знаходиться в повітрі над водою. І зупинившись на будь – якому з мостів бодай ненадовго, кожен з нас може відчути себе трохи – рибою, і трохи – птахом.




