Каждый день мы слышим и говорим фразы типа «Мне, пожалуйста, машину на Стеценко…», «Шамрыло – это же на Дорогожичах?» и «Она живет возле Черниговской, на Милютенко». Мы так привыкли к фамилиям, которыми названы киевские улицы, что не задумываемся, что за люди носили их. А ведь среди них есть довольно скандальные личности.

Уже 1919 року, у свій другий, але не останній, прихід до Києва більшовики серйозно взялися за перейменування його вулиць і площ. Замість назв «непролетарського походження» пропонувалися переважно імена керівників більшовицької партії та світового комуністичного руху, а також нещодавно загиблих борців за радянську владу (як виняток – імена літераторів-«пролетарів» Тараса Шевченка та Іцхока Переца). Із того списку більшу частину найменувань було ще раз підтверджено наступного, 1920-го року, коли червоні остаточно перебрали владу в місті. Хіба що Фундуклеївську (нині – вулиця Б. Хмельницького), яку попервах більшовицькі пропагандисти планували назвати «Вулицею Визволеної праці» (щось на кшталт абстрактних гасел Французької революції), було перейменовано інакше – на честь Володимира Леніна. Цим, до речі, в нашому місті було покладено початок довготривалій практиці прижиттєвого увічнення радянських лідерів. Паралельна до Фундуклеївської Прорізна (Васильчиковська) стала вулицею Свердлова – на честь радянського «віце-президента», нагло померлого в 1919 році. Ще кілька вулиць Києва було в жертву увічненню імен іноземних  комуністичних вождів – Карла Маркса (колишня Миколаївська, нині – вулиця Архітектора Городецького), Фрідріха Енґельса (Лютеранська / Анненковська), Карла Лібкнехта (Шовковична / Левашовська), Рози Люксембурґ (Липська / Катерининська).

Кожне місто має не тільки власну історію, а й притаманну йому психологію і ментальність. Раціоналізм Нью-Йорка — в назвах його вулиць: дванадцять авеню уздовж Мангеттена і більше двохсот номерних вулиць упоперек. У тих, хто закладав і планував Мангеттен — центральний район мегаполісу, — домінували цифри, розрахунки доцільності. Звичайно, є вулиці й «не цифрові»: Бродвей, Амстердам, Ріверсайд, Морнінгсайд, Мангеттен. Та навіть назва вулиці «Колумбус» та Колумбійський університет жодного стосунку до іспанського конкістадора не мають. Людські імена залишаються хіба що на стінах будинків: «Андерсен-холл», «Томпсон-коледж» і тому подібне. Навіть опера і музей, які є гордістю міста, названі словом «Метрополітен», що з англійської перекладається як «столичний».

Українські традиції, принаймні, в топографічних назвах — людиноцентричні. Та й не дивно: часові виміри історичних і культурних традицій українських міст величезні — і навіть річка, що протікає через Київ і впадає у Дніпро, носить дівоче ім’я Либідь. Вулиця Хорива, гора Щекавиця також несуть у собі нашу прадавню історію. Кияни живуть на глибоких і насичених археологічних шарах: місце на Дніпрових кручах із широченною і прекрасною панорамою приваблювало людей впродовж тисячоліть.

Ей 87, полвека она — киевлянка. Практически каждой столичной улице Лидия Пономаренко подарила биографию, восстанавливая справедливость и докапываясь до истины.

У нее нет ни мобилки, ни компьютера (катаракта не позволяет), зато в тесной квартире на Позняках нашлось место для большой библиотеки и картотеки столичных улиц. Пожалуй, это самое дорогое, что нажила Лидия Антоновна. Она не жалуется на нужду, но ищет деньги на издание книг. Ну, не спится человеку — оттого, что со дня выхода ее последнего справочника «Улицы Киева» прошло 14 лет, и многое изменилось в названиях улиц. А ведь материал для нового справочника собран.

Святошинський район завдячує своєю назвою місцевості Святошин. За легендою, цими землями на початку ХІІ ст. володів чернігівський князь Святослав Давидович, який постригся в ченці під ім’ям Миколи та отримав прізвисько Святоша. За іншою версією, в цих місцях ріс святий ліс, якому поклонялись язичники. Як би там не було, майже всі землі Святошинського району в різний час перебували в церковній власності. Сам же Святошинський район утворили лише в 2001 році на базі земель Ленінградського району, тобто лише нещодавно отримав свою історичну назву.

Глядя на карту столицы, понимаешь, что ее можно читать как книгу по истории Киева, наиболее древние страницы которой сохранились в виде названий жилых массивов и районов.

В Киеве есть район и улица с похожими названиями – Жуляны и Жилянская, хотя расстояние между ними большое. Интересно узнать о происхождении этих названий.